«Коли збив перший дрон – не спав добу, настільки яскравими були емоції» Репортаж 13.03.2026 11:02 Укрінформ Журналісти Укрінформу поговорили з військовими з групи БпЛА-перехоплювачів «Хантер» 208-ї зенітно-ракетної Херсонської бригади.
Змінюючи методи атак на Україну, російська армія почала використовувати ударні безпілотники типу «Шахед» на надзвичайно низьких висотах. У відповідь українські захисники посилюють протидроновий захист та роблять акцент на дрони-перехоплювачі. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський інформував, що в Києві та на підступах до столиці в лютому дрони-перехоплювачі знешкодили понад 70% «Шахедів». Військові працюють з виробниками над удосконаленням ефективності різних моделей дронів-перехоплювачів, продовжують формувати та тренувати екіпажі, а також укомплектовують дивізіони ППО безпілотними апаратами.
“ЦЕ ЯК ІГРАШКОВА АВТІВКА З ДИСТАНЦІЙНИМ УПРАВЛІННЯМ, ЛИШЕ ЛІТАЄ З ВИБУХІВКОЮ”
Дістатися місця розташування, де знаходяться хлопці, було складно: від цієї точки до тимчасово окупованих російськими військами територій – лише декілька кілометрів. У групі «Хантер» – два пілоти, сапер і водій. Хлопці працюють з дронами Sting, що в перекладі означає «жало». Перехоплювач отримав таку назву через своє призначення – швидко вражати ворожі безпілотники, як оса чи бджола. Sting може підніматися на висоту до 5 тисяч метрів. Це українська розробка.
Військовослужбовець 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади, оператор БпЛА-перехоплювачів Олександр виконує завдання у складі мобільної вогневої групи вже півтора року. Початок війни він зустрів у Новій Каховці, де проходив строкову службу. Тоді йому було 22 роки. Після звільнення в запас продовжив службу за контрактом.
– Коли я вперше побачив Sting, відразу захотів на ньому політати. Навчатися керувати перехоплювачем ми почали у грудні 2025 року. Ті, хто вміє управляти FPV-дроном, без проблем можуть пересісти на Sting. Зараз FPV для мене виглядає дуже повільним птахом, оскільки має швидкість до 100 км/год, а Sting – понад 200 км/год. Перший «Шахед» збили напередодні Нового року – це кайф, – розповідає Олександр.
Розповідає, робочі дні бувають дуже інтенсивними, останнім часом ворожих атак стало більше. Хлопці підтримують один одного, жартують, що їдять з однієї миски і вже стали майже рідними.
– Наприклад, сьогодні ми вже добре політали. Буває й до 10 вильотів за день. Наш екіпаж загалом збив 11 бойових повітряних об’єктів, з них – два розвідувальні дрони. Їх збивати складно, оскільки ці дрони дуже маленькі. Найчастіше тут літають «Молнії», «Шахеди» та «Гербери», – говорить Олександр.
Sting має повністю ручне управління – дроном керує пілот за допомогою комп’ютера або VR-окулярів, що дозволяють оператору бачити траєкторію польоту в режимі реального часу. У дощ та туман, за словами Олександра, підіймати перехоплювач не має сенсу.
– Це як іграшкова автівка з дистанційним управлінням, лише літає з вибухівкою. При зіткненні з ворожою ціллю вибухає. Зручно, прикольно, класна картинка – дуже хороший комплекс, – додає.
Олександр говорить, що інколи сумує за своєю дружиною, яку рідко бачить.
– У такі хвилини кажу собі, що маю протриматися ще один день. Буває дуже важко. У той же час ми усвідомлюємо, які наслідки можуть бути, якщо ми не знешкодимо ціль. Дружина вчора казала, що пишається своїм чоловіком – я розповів їй, як ми збили два «шахеди» за 10 хвилин, – ділиться.
ПЕРЕХОПЛЮВАЧ НАЗДОГАНЯЄ ОБ’ЄКТ ЗА 5 ХВИЛИН – ВІН ШВИДШИЙ ЗА “ШАХЕД”
Оператор групи Максим у війську більше року. На його рахунку – два збиті «Шахеди».
– У небі немає орієнтирів, не можна зачепитися, наприклад, за гілку. Якщо ворожі об’єкти летять низько, то орієнтуємося по землі. Якщо вище хмар – залишається покладатися на радари. Коли збив перший дрон – не спав цілу добу, настільки сильними були відчуття. Я уявляв, скільки шкоди міг завдати цей дрон, якби влучив у ціль, і був радий, що зміг це відвернути, – розповідає Максим.
Едуард
А ось сапер групи Едуард побачив війну у 2019 році. Зараз йому 27, він так само, як Олександр, служить за контрактом. Родом із Миколаївщини, служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, потім через серйозні поранення потрапив до 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади. Зараз він займається виготовленням вибухівки і спорядженням перехоплювачів для вильоту. Говорить, що на «збір» дрона для вильоту йому потрібно до 30 секунд.
– Нам дають готовність, ми спостерігаємо за об’єктом. Коли він потрапляє в нашу зону ураження, я беру дрон, споряджаю його на місці пуску, пілот запускає – і приблизно за 5 хвилин він наздоганяє ціль, тому що швидший за “Шахед”. Кайф. Усвідомлюєш, що ця ворожа мерзота вже нікуди не долетить, від неї ніхто не загине, і ти робиш свою роботу не даремно. Якщо об’єкт не збитий, перехоплювач повертається і я його розряджаю. Іноді, коли втрачаємо керування, можемо самостійно підірвати перехоплювач, – каже Едуард.
Він побував у гарячих точках на Донеччині та Луганщині.
– До повномасштабного вторгнення я був 8 місяців в АТО – там для мене почалася війна. Потім повоював у багатьох місцях: Лиман, Покровськ, Сєверодонецьк, Мар’їнка, Слов’янськ. Я був розвідником, постійно на передовій. Тричі був в оточенні. Осколкові поранення, травми хребта – кілька разів думав, що помру, – розповідає Едуард.
Підтримує Едуарда його дружина. Зараз жінка займається вихованням їхньої дворічної доньки Уляни.
– Коли я служив у штурмовиках, дуже хотів, щоб у мене колись народилася донька. Тоді я ще навіть не був знайомий зі своєю майбутньою дружиною, а ось про доньку – мріяв. Можливо, ця мрія і врятувала мене від смерті. Завтра малій виповнюється два роки, я сподіваюся, мене відпустять хоч на декілька годин її привітати. Подарую їй золотий ланцюжок. Вона хоч і маленька, а вже знає слово «золотце», як справжня пані. Її усмішка – моє життя, – ділиться Едуард.
Його старший брат також захищає країну. Спочатку він служив у морській піхоті, але після поранення перейшов до іншого підрозділу. Едуард розповідає, що саме приклад брата надихнув його піти у військо. Додає, що війна його змінила.
– Я пішов на війну у 22 роки. І зараз можу сказати, що тоді навіть не уявляв собі, якою вона є, – говорить Едуард. – Але якби зараз мені дали змогу змінити свою долю, я б все одно пішов цим шляхом. Це моя країна, мій дім і дім моєї доньки. Ми маємо вистояти і перемогти зло. У нас просто немає іншого вибору, і це має розуміти кожен.
Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок
Безпілотник БПЛА ЗСУ Військові Дрон ППО