Біатлоністка Олександра Меркушина: За сестру під час забігів переживаю більше, ніж за себе

Фото: Інстаграм Олександра Меркушина

Зима, що вступила в свої права, подарувала любителям спорту змагання з одного з найвидовищніших зимових видів – біатлону. Перший етап Кубка світу сезону 2024-2025 пройшов у Фінляндії. Наша збірна хоч і залишилася тут без призових місць, але й задніх не пасла. Мабуть, найцікавішим для вболівальників став виступ 19-річної Олександри Меркушиної. Чому? По-перше, вона сестра лідерки нашої жіночої збірної Анастасії Меркушиної. По-друге, спортсменка на початку року тріумфально виграла юніорський чемпіонат світу, і нинішні старти стали для Олександри дебютом у вищому дивізіоні. Дівчина впевнено конкурувала з топ-спортсменами та показала найкращий результат серед наших.

Про мрії, плани на кар’єру та повсякденне життя Олександра розповіла журналісту Коротко про.

«Цілі на сезон поставила, але тримаю їх у секреті»

– Олександра, з якими сподіваннями йдете у новий сезон?

– Цього року мені вдалося виконати тренувальний план у повному обсязі, на щастя, я майже не хворіла. Як буде далі — не знаю, адже досвід показує, що немає сенсу робити якісь прогнози: життя спортсменів непередбачуване. Хоча цілі на сезон я поставила, але нікому про них не розповідаю — це мої власні амбіції.

– Чи відчуваєте додаткову увагу до себе і тягар відповідальності через те, що у вас є дуже успішна старша сестра Анастасія? Часто отримуєте від неї поради чи допомогу?

– Сестра допомагає мені в житті з перших кроків. Без неї мене би тут не було. Вона інвестує в мене всі можливі ресурси, тому моє єдине бажання — зробити все, щоб віддячити їй. Ми з сестрою працюємо радше як напарниці, а не конкурентки. Ми підтримуємо одна одну та допомагаємо рухатися вперед, коли сил уже немає.

Настя — мій партнер у спорті, житті й роботі. Я люблю, коли ми з нею беремо участь у спільних гонках: це знижує рівень стресу в обох. Ми починаємо більше переживати одна за одну, ніж за себе. Бувало таке, що під час гонки я слідкувала за результатом Насті більше, ніж за своїм. Ну такі вже ми є, як кажуть люди, «народжені одна для одної». Коли я не знаю, що робити в житті, я просто йду до неї за порадою або просто полежати поруч.

– Чи вдається тепер проводити більше часу разом?

– Ми з сестрою завжди живемо разом. Дякувати тренерам, що нас не розселяють, бо ми дуже пристосувалися одна до одної. У нас багато спільних хобі, тому нам весело проводити час разом.

Перший етап Кубка Світу позаду. Фото: biathlon.com.ua

Цікавиться нейронаукою і обожнює танці

– За кого під час виступів більше переживають батьки? Мабуть, за вас, як молодшу?

– Мама дуже хвилюється за нас, тому я спеціально не нагадую їй про дати гонок. Якщо часом вона забуває, то я почуваюся спокійніше, аби в мами залишилося більше нервових клітин. А тато намагається не показувати, що теж хвилюється. Він тримає кам’яне обличчя й свято вірить, що ми не помічаємо, як він переживає. Але хай це залишиться в таємниці. За кого батьки більше переживають? Думаю, за сестру, адже вона більш відповідальна та серйозна. Я ж легковажна і навіть сварю батьків, не люблю, коли вони за мене хвилюються. Я можу дати собі раду сама, а стрес лише шкодить їхньому здоров’ю.

– Ваша сестра вже здобуває третю вищу освіту. А вам подобається навчатись?

– Зараз я навчаюся в Харківській державній академії фізичної культури. Але в майбутньому, після закінчення кар’єри, планую здобути ще одну освіту. Спеціальність поки тримаю в секреті, але скажу, що це дуже творча історія. Поки що я вивчаю все, що мене цікавить. Зараз найбільше сфокусована на вивченні корейської мови. Також мене цікавить нейронаука і робота людського мозку, я люблю дізнаватися щось нове.

Олександра і Настя – не просто сестри, а й найближчі подруги. Фото: Інстаграм Олександра Меркушина

«Знову й знову хочу повертатися в Париж»

– Як проводите вільний від біатлону час?

– У невеликі перерви між зборами я намагаюся втиснути якомога більше. Насамперед це танці: чи три дні перерви, чи десять – я щодня в студії. Іноді навіть роблю по два тренування на день. На щастя, навіть у нашому маленькому містечку (Хуст, Закарпатська область) я знайшла свого хореографа. Завдяки ній я закохалася в танці і знайшла дуже класних друзів в колективі.

Нещодавно також відкрила для себе заняття вокалом і за можливості планую продовжувати. Як сказала моя близька подруга: «Мікрофон у твоїх руках виглядає так само природно, як і гвинтівка». Ще мій хрещений батько на свою голову навчив мене кататися на сноуборді, а я швидкість люблю, тому я з нетерпінням чекаю кожної весни, щоб покататися в Буковелі.

Обожнюю подорожувати. За кожної нагоди відвідую концерти улюблених гуртів і співаків. Це моя особиста терапія. Музика — це щось сакральне для мене, велика й невід’ємна частина моєї особистості. Чути вживу улюблені голоси — це щось поза межами звичайного значення слова «насолода».

– Ви вже відвідали чимало країн. Де і чому вам сподобалося найбільше?

– Подорожуючи як спортсменка, я зазвичай бачу лише стадіон, готель і, у кращому випадку, красиві гори. Але серед таких місць у мене є улюблене — Антхольц (Італія). Я дуже рада, що Олімпіада відбудеться саме там. Пам’ятаю, як ми колись там тікали від корови, а Настя кричала, що та лише хоче зі мною подружитися й щоб я перестала бігти… Мрію ще раз позмагатися там.

Найбільше мені подобається подорожувати наодинці. Кожного разу світ відкриває мені нові знайомства та інсайти. Я ніколи не проти поїздок із компанією. Мені подобається багато міст, але знову й знову хочу повертатися до Парижа.

Олександра і спортсменка талановита, і просто красуня. Фото: Інстаграм Олександра Меркушина

Источник: kp.ua