Більше ніж третина світової популяції страждає від міопії, в той час як у 2000 році даний показник був меншим у півтора рази. Науковці досі обговорюють, чому ми так швидко втрачаємо здатність бачити. Автори нового дослідження припускають: весь цей час ми намагалися вирішити питання з невірного боку, повідомляє Ukr.Media.
Швидкий розвиток міопії у XXI столітті зазвичай пов’язують з екранами — спершу комп’ютери, потім смартфони та планшети. Проте до даної теорії завжди були питання. Наприклад, у 2000 році 23% населення Землі вже мали міопію, хоча більшість людей тоді майже не використовували гаджети. Попередні дослідження виявили цікаву особливість: міопія пов’язана не так з часом, проведеним перед екраном, як з недостатньою кількістю прогулянок. Чим менше дитина буває на вулиці, тим більша ймовірність того, що вона стане “очкариком”. Раніше дослідники помилково пов’язували це з впливом ультрафіолету. Однак насправді зір захищає яскраве видиме світло (особливо синьо-блакитний та фіолетовий діапазони). Воно стимулює продукування дофаміну в сітківці, а даний нейромедіатор безпосередньо стримує надмірне збільшення очного яблука.
І ось у журналі Cell Reports опубліковано статтю, автори якої пропонують нове пояснення старій проблемі. Вони вважають головним “слабким місцем” тривале напруження очей в умовах поганого освітлення. Тобто у звичайних приміщеннях, де ми живемо і працюємо.
Дослідники зауважують: на вулиці зіниця природно звужується, щоб захистити око від сліпучого сонця, але світла там так багато, що сітківка все одно отримує достатню дозу. Проте, коли ми концентруємося на близьких об’єктах у приміщенні — неважливо, чи це телефон, планшет або паперова книга, — наша зіниця також зменшується.
І справа не в інтенсивності світла екрана. Зіниця зменшується просто для того, щоб сфокусуватися на близькому об’єкті. Але ж світла в кімнатах критично мало! У фізіології зору все вимірюється в люксах. У сонячний день на вулиці ми маємо приблизно 100 000 люксів, в той час як типова кімната вдень (навіть з вікнами та лампами) досягає мізерних 100-500. Стіни блокують майже все. Різниця між вулицею і приміщенням становить не якісь “десятки разів”, як може здаватися на перший погляд, а сотні і навіть тисячі. Виникає абсурдна комбінація: зіниця зменшилася через фокусування зблизька, а потік світла до сітківки зменшився нижче критичного мінімуму, необхідного для її нормальної діяльності.
Існує упередження, що протягом останніх двох мільйонів років наші предки лише дивилися вдалину, полюючи на мамонтів, і тому наші очі просто не пристосовані до роботи поблизу. Це невірно. В ході еволюції ми постійно виконували точну зорову роботу: виготовляли складні кам’яні інструменти, шили одяг зі шкір, сортували дрібне насіння і годинами вишукували паразитів у шерсті одне одного. Різниця полягає в іншому: предки робили все це на вулиці. Яскраве сонячне світло легко компенсувало звуження зіниці. Наша сучасна проблема — не сама робота зблизька, а те, що ми перенесли її в напівтемряву кімнат, ще й зафіксували погляд на незмінній відстані до екрана.
Звичайно, вчені вже провели ряд простих експериментів, які підтверджують дану логіку. Проте остаточну відповідь на питання дадуть лише великі дослідження, засновані на їхній гіпотезі.
Автори припускають: прогресування міопії можна сповільнити, якщо надати оку безпечну дозу яскравого світла і одночасно запобігти звуженню зіниці. Звучить нереально, оскільки на світлі зіниця скорочується рефлекторно. Як це обійти? Вчені пропонують використовувати мультифокальні лінзи, лінзи зі зниженою контрастністю або медикаментозно блокувати м’язи, які звужують зіницю. З цим добре справляються краплі з атропіном. Але тут є важливий нюанс — мова йде лише про низькодозований атропін (0,01-0,05%). Звичайний аптечний розчин викличе повну світлобоязнь і параліч акомодації: ви просто фізично не зможете читати текст поблизу.
Існує й альтернативний спосіб — просто гуляти на свіжому повітрі і дивитися в далечінь. Чудовий план, який в умовах сучасної цивілізації з тріском провалюється. Сучасні жителі великих міст уникають тривалих щоденних прогулянок.
І хоча даний підхід дійсно новий, не можу не відзначити один парадокс. Його досить важко узгодити з вже доведеним фактом: час, проведений на вулиці в дитинстві, безпосередньо впливає на ваші шанси на нормальний зір у зрілому віці. Якщо б все залежало виключно від механізму “вузької зіниці в напівтемряві”, дитячий досвід не міг би мати такого значного впливу на наші дорослі очі.
Дана стаття має виключно інформаційний характер і розповідає про нові наукові гіпотези. Згадані в тексті методи, особливо використання крапель з атропіном або специфічних лінз — це предмет медичних досліджень, а не інструкція до дії. Не намагайтеся займатися самолікуванням або експериментувати з аптечними препаратами без консультації лікаря. Це може завдати непоправної шкоди вашому зору. Будь-які рішення щодо лікування чи запобігання короткозорості приймайте лише разом із кваліфікованим офтальмологом.
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Хто справжній винуватець вашого поганого зору: гаджети чи домашнє ув'язнення?
Вже проголосувала 1 людина. Приєднуйтесь до обговорення.
📱 Тільки кляті смартфони 🏠 Життя в чотирьох стінах 🤔 Маю іншу версію
📊 Карта думок
📱 Тільки кляті смартфони 0% 🏠 Життя в чотирьох стінах 0% 🤔 Маю іншу версію 100% 💡
Дискусія лише починається. Станьте першим, хто поділиться думкою!
Коментарі
Наразі немає коментарів. Залиште перший!