В очікуванні F-16: чи дійсно пілотів у нас буде менше, ніж винищувачів?

В очікуванні F-16: чи дійсно пілотів у нас буде менше, ніж винищувачів? 21.06.2024 10:58 Укрінформ Авіаексперт розповів, які проблеми під час навчання на F-16 виникають в українських пілотів і чи воюватимуть на нашому боці ветерани ВПС США

Низка вітчизняних ЗМІ з посиланням на британський ресурс The Times та американський Politico повідомили: «До кінця 2024 року Україна матиме менше пілотів, навчених керувати винищувачами F-16, аніж самих літаків».

Враховуючи, що винищувач F16 – це те, чого найбільш гостро очікують українці (армія і суспільство) – одразу посипалися питання: це правда?

Пояснення різні.

За даними Politico, США повідомили Україні, що «інші країни випереджають українських пілотів у черзі на навчальні місця, а Вашингтон не може порушувати свої зобов’язання перед ними». А ще – неназваний представник Пентагону повідомив Politico, що українські пілоти нібито «мають труднощі зі знаннями англійської мови, а також з льотною програмою».

Водночас у коментарі The Times народна депутатка від партії «Голос» Олександра Устінова назвала такі пояснення «сміховинними»: «Це не аргументи, це виправдання, і вони продовжують вигадувати їх знову й знову». Вона припускає, що затримка з підготовкою пілотів, швидше за все, була мотивована побоюваннями у Вашингтоні щодо того, що масштабна присутність американських F-16 в Україні може бути розцінена Москвою як фактична інтеграція України в НАТО.

«Це абсолютно політичне рішення», – наголосила Устінова.

Нардепка стверджує, що затримки в навчанні українських екіпажів означають, що до кінця року Україна, ймовірно, матиме лише 20 пілотів, які повністю навчені керувати літаками F-16: «Поки лише 8 українських пілотів проходять підготовку в Тусоні (штат Аризона, США), а ще 12 проходять навчання на авіабазі в Данії. Третя навчальна програма в Румунії ще не розпочалася. (…) Київ звертався до Вашингтона з проханням надати ще як мінімум десять місць для навчання пілотів, але його прохання було відхилене».

Нарешті журналісти The Times нагадують, що Бельгія, Данія, Нідерланди та Норвегія зобов’язалися передати Україні понад 60 винищувачів F-16. Але головне питання, виходячи з вищенаведеної інформації, – де взяти пілотів? Чи справді з підготовкою є проблеми, і якщо так, то чому б Україні не спробувати скористатися опцією «приватні пілоти в українському небі», тобто залучити іноземних добровольців, які вже навчені літати на F-16?

З усіма цими питаннями, і не тільки, ми звернулися до Валерія Романенка, авіаексперта, провідного наукового співробітника Державного музею авіації імені О.К. Антонова.

УКРАЇНСЬКІ ПІЛОТИ ЗНАЮТЬ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ, АЛЕ ЦЬОГО НЕДОСТАТНЬО

Найперше експерт звернув увагу на особливості підготовки українських пілотів, які літатимуть на F-16. Зокрема, він погоджується з аргументом американців щодо труднощів зі знанням англійської мови. І пояснює, про що насправді йдеться: «Наші льотчики добре володіють англійською, але цього недостатньо. Тому що йдеться не про англійську для звичайного спілкування, а про так звану «авіаційну англійську» для військових».

Тобто головна проблема для наших пілотів – це американський авіаційний сленг. Його потрібно знати, аби розуміти інструкторів у процесі навчання.

Валерій Романенко

«До того, як розпочати, власне, підготовку пілота – слід пройти курс та ознайомитися зі стандартними скороченнями та стандартними операційними процедурами. Наприклад, коли пілоту треба долати ППО, ці стандартні процедури передбачають спеціальні мовні звороти. Підлітаєш на великій висоті, різко знижуєшся на малу висоту і продовжуєш на малій. Це все слід чітко знати, інструктор дає команду, нічого не розтовкмачує і ти чітко маєш виконувати, – розповідає Валерій Романенко. – Або, наприклад, на борту винищувача МіГ-29 є один багатофункціональний дисплей і купа шкальних приладів зі стрілочками або цифровими показниками. А на F16 – три дисплеї, де все виводиться зі скороченнями. Крім того, на кожному дисплеї купа кнопок, на кожній з яких одна – дві літери й пілот має знати, що вони означають, яка інформація тобі потрібна негайно і ти маєш натиснути на неї безпомилково. Відтак мало просто знати англійську мову, треба знати ще й професійну термінологію, процедуру, скорочення, режими роботи та багато чого іншого. Тому те, що американці говорять про недостатній рівень мовних знань – я з цим можу погодитись».

Як і погоджується з аргументом щодо труднощів з льотною програмою.

Наприклад, у США та взагалі у всіх країнах НАТО в авіації шкали приладів та дисплеїв проградуйовані у футах, милях та вузлах, а не в метричних одиницях, як у нас: «Така система впроваджена для того, щоб льотчики з різних країн Альянсу могли одне одного розуміти. Так що українським пілотам треба буде звикнути до нової системи виміру. Щобільше, не просто звикнути, а діяти моментально, не підраховуючи в голові».

Ще треба звикнути працювати з величезним масивом тактичної інформації, яка надходить на борт від сучасних високотехнологічних радарів та бортових систем, і може змінюватися досить швидко.

«Навіть така банальна річ у вигляді авіагоризонту різна – зворотна та пряма індикація. У західний мітка літака нерухома, а рухається горизонт, у радянських – горизонт стабільний, а рухається мітка літака. До слова, навіть ручка управління в МіГ-29 знаходиться в центрі, між ногами, а у F-16 збоку – і це не просто ручка, це як джойстик. Усе це нібито не складно, але потребує зміни звички, а отже і часу», – акцентує Валерій Романенко.

Але основне – не лише навчитися літати на F-16, а воювати.

«Окремо пілоту треба ще пройти декілька курсів бойової підготовки. Наприклад, курс прориву протиповітряної оборони, повітряних боїв з винищувачами ворога, перехоплення тощо», – каже авіаексперт.

Проте і це ще не все. Одночасно необхідно навчати відповідно і наземний технічний персонал. Фахівців з систем літака, двигунів, радіоелектронного обладнання, озброєння. А також офіцерів бойового управління, без яких неможливо ефективно застосовувати літаки.

«Скільки потрібно додатково фахівців на одного пілота? Один до десяти. Тобто 10 льотчиків – це 100 осіб допоміжного персоналу, щонайменше», – підкреслив пан Романенко.

ЧЕРГА НА ПІДГОТОВКУ: ПІЛОТИ З ІНШИХ КРАЇНИ ТАКОЖ ХОЧУТЬ ОСВОЇТИ АМЕРИКАНСЬКІ ВИНИЩУВАЧІ

«США відповідальний і надійний партнер. Тож називати «вигадками» і «виправданнями» небажання порушувати зобов’язання перед іншими країнами, чиї пілоти випереджають наших у черзі на освоєнні американських винищувачів «групи F» (F-16, F-35) – як мінімум некоректно», – вважає наш співрозмовник.

У великому навчальному центрі на військовій базі в Тусоні, штат Аризона, де готують наших військових льотчиків – є чотири ескадрильї, тобто приблизно 70-80 винищувачів F-16 (до однієї ескадрильї зазвичай входить від 12 до 24 літаків).

«Там готують фактично всіх іноземних пілотів, які літатимуть на F-16, – розповідає Валерій Романенко. – Не тільки українських пілотів, але й словацьких, болгарських, з країн Близького Сходу, які теж повинні пересісти на цей винищувач».

Також слід розуміти, продовжує експерт, що інструктори, які навчали пілотів на F-16, перекваліфіковуються на F-35.

«Можливості для навчань в американців не «гумові». До речі, словацьких і болгарських пілотів, згідно з планом, на F-16 мають готувати 30 місяців, – звертає увагу авіаексперт. – Тобто, про готовність цих пілотів до експлуатації F-16, які, як і ми, переходять з радянських літаків на західні (правда, дещо сучасніших – F-16 Block 70/72, а нам партнери передадуть Block 50/52, – Ред.) – можна буде говорити лише через 2,5 роки. Нашим же льотчикам доводиться просто освоювати новий тип літака, за прискореною та скороченою програмою воєнного часу».

F-16

У Данії українські пілоти проходять навчання на авіабазі Скридструпі.

«Спершу наших готували данські інструктори, потім до них приєдналися норвезькі та бельгійські. Останні передали на цю базу парочку двомісних F-16BM. Але вони теж хочуть готувати власних пілотів на F-35. А можливості навчального центру у Скридструпі не збільшуються. Крім того, у Данії готують не лише пілотів, а й інженерно-технічний склад», – наголошує пан Романенко.

Щодо Румунії…

«Навчальний центр на авіабазі Фетешть у Румунії відкрили у листопаді минулого року. Ну, як відкрили – підписали договори, виділили місце, почали будувати ангар, вдосконалювати радіонавігаційне та аеродромне обладнання, набирають інструкторів тощо. На початок 2024 року льотна підготовка так і не почалася. Була інформація, що, можливо, почнеться влітку. Але в будь-якому разі, якщо ми беремо мінімально пів року лише на льотну підготовку пілотів, то до кінця 2024-го навряд чи слід очікувати позитивних результатів по Румунії».

За словами експерта, підготовкою в Румунії займатиметься приватна компанія Draken International за підтримки Lockheed Martin, виробника літаків F-16.

«Румуни хочуть, як мінімум, половину часу готувати власних пілотів. На сьогодні ВПС Румунії мають 16 літаків F-16. Крім того, вони “за копійки” придбали у Норвегії ще 32 одиниці. Тому ситуація загалом непроста: при наявності деякої кількості центрів підготовки на F-16 (інших, крім згаданої трійки, немає) — вони зайняті під зав’язку, по-перше, пілотами тих країн, які зараз переходять на F-16 і на F-35. Кількість інструкторів не змінюється, нових не набирають, а натомість перекваліфіковують для навчань з F-16 на F-35», – зазначив Валерій Романенко.

Під час нашої розмови надійшла обнадійлива заява від речника Міністерства оборони США Петера Райдера: «У країнах Європи готують додаткові місця для навчання пілотів на літаках-винищувачах F-16». Де саме – у Пентагоні не розкривають подробиць.

ЛЬОТЧИКИ-ДОБРОВОЛЬЦІ F-16 В УКРАЇНСЬКОМУ НЕБІ: ЧОМУ ЇХ НЕ ЗАПРОСИТИ?

Понад 60 винищувачів F-16, про які пише The Times — цілком реальна цифра.

«Данія пообіцяла 19 одиниць, Нідерланди – 24, Бельгія – 30. Але нюанс щодо Бельгії: 30 винищувачів ця країна передасть нам до 2028 року, і лише декілька (скільки – невідомо) до кінця 2024-го, – каже Валерій Романенко. – Ще є Норвегія, але від неї ми отримаємо небойові літаки – навчальні, двомісні. Або літаки, які підуть на запчастини, які загалом вилітали свій ресурс. Бойові ж машини Норвегія продала Румунії, а також приватній компанії Draken International, чиї інженери, коли навчальний центр на авіабазі Фетешть нарешті запрацює, вчитиме пілотів. Але в цілому – так, Україна отримає понад 60 одиниць F-16 лише від європейських партнерів».

А ще – будуть F-16 безпосередньо від США, згідно двосторонньої угоди про безпеку, яку підписали Байден і Зеленський на цьогорічному саміті G7 в Італії.

«Тож запас пілотів потрібно множити, а з цим є певні складнощі», – додав авіаексперт.

На жаль, людство ще не навчилося клонувати людей. За його словами, один літак – це два пілоти. Тобто якщо ми відштовхуємося від цифри 60 винищувачів… 120 льотчиків – ось скільки нам потрібно.

«А депутат Устінова казала, що до кінця року буде лише 20 підготовлених пілотів…», – зазначив пан Романенко.

Отже, де нам взяти пілотів?

Як варіант – розширити функціонал Українського іноземного легіону пілотами-ветеранами, які вміють літати на F-16. Наприклад, підполковник у відставці ВПС США Деніел Гемптон (позивний «Two Dogs») особисто погодився захищати небо України на F-16, якщо така опція стане доступною для приватних західних пілотів. Щобільше – разом із ним, каже пан Гемптон, погодилися б десятки інших відставних військових пілотів.

Підполковник у відставці ВПС США Деніел Гемптон (позивний «Two Dogs»)

До речі, подібна практика не нова. Процитуємо військового експерта, офіцера Армії оборони Ізраїлю Ігаля Левіна: «Фактично зараз триває війна за незалежність України. Коли була війна за незалежність Ізраїлю, Ізраїль купив таємно (ніхто про це не знав, теж у ЗМІ це не оголошували) 25 штук німецьких Messerschmitt у Чехословаччини. І літали на них, зокрема, льотчики-добровольці — ті, хто воював у Другій світовій війні. Вони допомогли тоді ізраїльським ВПС стати на ноги. Тобто це абсолютно нормальна практика».

Валерій Романенко погоджується, але каже: «На жаль, все впирається у політичний аспект».

Та якщо відкинути політику…

«Це більш швидке рішення, аніж відправляти українських пілотів до США та відправляти їх на програму навчання. Ден Гемптон – це дуже відомий пілот, це легенда. І він сказав, що з ним одразу 17 чоловік готові прилетіти в Україну воювати на F-16. У них руки чешуться влаштувати сафарі на російські Сушки — винищувачі Су, – стверджує авіаексперт. – Крім того, якщо льотчик йде в таке формування, він отримує, по-перше, зарплату. По-друге, бойові за всі вильоти, в яких він брав участь. По-третє, премії, винагороди за збиті цілі. При тому, що якщо це льотчики відставні, то у них ще й залишається пенсія від Збройних сил США».

А ще – якби ми залучили цих пілотів, то вони б навчили наших тактиці бойових дій на F-16.

«Була така група «Грей Іґл» на початку повномасштабної війни, яка працювала в Рамштайні (не у форматі «Рамштайн», а саме на однойменній авіабазі у Німеччині, – Ред.). Так от ця група виробляла рішення, як можна західне озброєння, західні тактики й методики застосувати на радянських літаках, в наших повітряних силах і в нашій системі ППО. І це були дуже ефективні рішення на той момент. Наприклад, вдалося прилаштувати ракету AGM-88 HARM на МіГ-29 та Су-27. Якби ми залучили легендарних пілотів, то вони б теж значною мірою допомогли швидше розробити тактику протидії російським винищувачам, зокрема більш досконалим, як от Су-35», – резюмував Валерій Романенко.

Источник: www.ukrinform.ua