Андре Тан помер: Усе, що мені залишалося – це народитися заново
Дизайнер Андре Тан дав перше за два роки війни інтерв’ю у подкасті Аліни Шаманської в якому пригадав, як допомагав ЗСУ на початку війни, пояснив. чому вже не боїться смерті. А окрім того розказав, чому ніколи не стидався бідності і що відчув, коли оголосив себе банкрутом. Також дизайнер передав “вітання” Таїсії Повалій, яка кинула дизайнера.
“За декілька років я пошив для Таїсії Повалій декілька суконь. Вона їх приміряла і сказала, що це не те і не сплатила. Але її водій їх забрав. А потім в одній з цих суконь я побачив її на вечірці. Підійшов і спитав: “Ну що, не тисне? Все гарно?” На що вона відповіла: “У мене розірвалася сукня в якій я хотіла прийти”. А я подумав, авжеж. У твоєму великому гардеробі була тільки одна сукня Андре Тана”, – згадує дизайнер.
Зараз він цю проблему згадує як якусь дрібницю. І вона такою і є на тлі того, що Тану доводилося двічі оголошувати себе банкрутом. Каже, що обидва рази це було дуже страшно. При цьому дизайнер каже, що зовсім не боїться смерті.
“Я двічі оголошував себе банкрутом і це було дуже страшно. Я не боюсь смерті, бо вже переживав її під час першої церемонії аяваска (напій, що має психотропний ефект, виготовляється шаманами Амазонки, для спеціального ритуалу – Ред.). В певний момент цього ритуалу я відчув, як ментально “старий я”, з усіма його звичками та сутністю, помер. І далі все, що мені лишалось — це народитись заново. Що я і зробив”, – каже Андре.
Я дуже боюся залишитись бідним, тому що виріс в дуже бідній сім’ї
Може саме тому на початку війни дизайнер не розгубився й швидко зрозумів, що потрібно робити у такій стресовій ситуації.
“Війна розділила мене на до та після початку повномасштабного вторгнення. Зараз я зовсім інша людина. Коли почалась війна, я якось дуже швидко згуртувався — і зрозумів, що треба робити, де ми з командою можемо бути корисними. У нас були готові рожеві куртки — віддаємо медикам (і так далі). З теплих тканин ми робили одяг для військових, бо тоді, в перші місяці, з цим було складно. Наші закордонні партнери теж відреагували, надавали нам деякі тканини безкоштовно, аби ми відшивали форми для військових. Фліски, теплий одяг, бронежилети — все це ми робили. Окрім цього, нам багато допомагали і звичайні люди — просто відгукувались на потреби та запити в соцмережах. Вся держава стала як одна велика сім’я — ось так це відчувалось”, – каже Андре Тан.
Але це розуміння не допомогло уникнути проблем, котрі приносить війна.
“З початку повномасштабного вторгнення я втратив дідуся та бабусю, і відчув, як важливо бути поряд зі своєю сім’єю. Ми дуже зблизились із мамою, вона надала мені сильну підтримку. Звісно ж, підтримували (і підтримують) друзі, але війна значно скоротила їхній список”, – каже Тан.
Є ще одна проблема яка приходить разом з війною – це бідність. І це одна з найсильніших фобій дизайнера. Виявляється, що його успіх. частково, побудований на страху залишитися бідним.
“Я дуже боюся залишитись бідним, тому що виріс в дуже бідній сім’ї. Але мені не було соромно за свою бідність, бо я завжди знав, що на той рівень життя, який хочу для себе, обов’язково зможу заробити. Власне, тому працював я з 10 років, вже з 13-ти — шив і отримував за це гроші, а в 14 почав здобувати профільну освіту (вступив до текстильного технікуму навчатись на дизайнера)”, – каже він.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
