Віталій з Маріуполя поділився своєю історією з музеєм “Голоси Мирних”
Фото: akhmetovfoundation.org
“На сьомому поверсі, якраз під нашим помешканням, палало. Донька ще була вдома. Вона відчула дим, побачила язики вогню, які фактично перекидалися на нашу оселю. Вікна та балкон були засклені пластиком, і все це дуже швидко спалахнуло. Донька вхопила те, що могла, оскільки сморід диму був таким сильним, що ним можна було задихнутися”, – повідомив Віталій.
У своїй оповіді він згадав, як родина діставала воду зі снігу, фільтруючи її крізь вату. Їжу намагалися доправляти з дачі, але шлях туди ставав ризикованим.
“Ми бачили цих російських вояк, які ходили зі зброєю. Бачили, як просто перед нами маневрував російський танк. Він палив по всьому без розбору”, – зазначив Віталій.
Згідно з його спогадами, коли російські окупанти оголосили так звану зачистку, стало ясно, що залишатися більше не можна. Віталій разом із рідними вибирався з міста пішки. Зараз вони мешкають у Києві.
“Тут усе не своє: ти знаходишся в чужій квартирі, дивишся на чужу стелю, спиш на чужому ліжку. Проте про повернення навіть не йдеться: повертатися нікуди, там усе окуповано, і повертатися просто немає куди. Навіть у думках про це не думаємо”, – говорить чоловік.
Переглянути історію Віталія з Маріуполя можна на вебсайті музею за посиланням.
Контекст
Музей “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова зібрав понад 140 тис. історій цивільних людей, що становить найбільшу у світі збірку свідчень про війну Росії проти України.