Зірка українського волейболу Олег Плотницький: Очолити федерацію? А чому б і ні!

Фото: ФБ Oleh Plotnytskyi

28-річний Олег Плотницький – один з найяскравіших представників українського волейболу. Він знову підтвердив це, нещодавно ставши у складі італійської «Перуджі» тріумфатором Клубного чемпіонату світу. Вже у 2026 році з’явилася інформація про те, що Олег може поновити виступи за українську збірну, з якої пішов у 2025-му. Спортсмен прямо не заявляє, що повернеться, але й не відкидає такого перебігу подій.

Про тріумф на КЧС, повернення до збірної та задуми на перспективу Олег Плотницький розповів в інтерв’ю Коротко про.

Ще є тремтіння перед іграми – отже, ще не все здобув

– Олеже, зовсім нещодавно ви вже втретє у складі «Перуджі» виграли на Клубному чемпіонаті світу. Що значить для вас це звершення?

– Найперше, те, що ми – найсильніший клуб на планеті, а по-друге – що рухаємося у правильному напрямку.

– Як для вас загалом видався 2025 рік? Що в ньому вдалося, а що – ні?

– Непоганий рік, у якому, як завжди, були і злети, і падіння. Але я вважаю рік досить успішним: ми привезли додому кубок Ліги чемпіонів – трофей, якого не вистачало в колекції нашого клубу.

– У чому таємниця успішності «Перуджі»? Що робить вашу команду не просто міцною, а стабільною?

– Праця, праця, праця, кваліфікований тренерський штаб, топові гравці та наші фани.

– У вас за спиною вражаюча кількість перемог та здобутків. Але що спонукає вас так завзято працювати й надалі?

– Ще є тремтіння перед іграми – отже, ще не все здобув чи відіграв.

– Однією з найбільш обговорюваних подій у спортивних ЗМІ у 2025 році було ваше рішення припинити виступи у збірній. Важко далося це рішення?

– Зовсім не просто. Чимало часу та зусиль було витрачено для наближення нашої команди до світових лідерів.

– Складні відносини з керівництвом Федерації – це головна причина такого рішення?

– Ні, це не головна причина, тому що не може бути складним те, чого немає, не існує.
 
– Чи є шанс одного разу знову побачити вас на майданчику у формі збірної України?

– Як бачите, вже пишуть на різних сайтах, що є така ймовірність, час покаже.

– В одному зі своїх коментарів ви говорили про те, що бачите себе в ролі кандидата на посаду голови Федерації волейболу України. Чому так? І з якими ідеями пішли б у спортивні функціонери?

– Є прагнення та бачення того, що наш волейбол може бути в рази кращим. Я реально дивлюся на цю перспективу серйозно і намагаюся отримувати знання, інформацію про те, що і як можливо робити та розвивати. Насамперед це дитячий волейбол та наші дитячі наставники. Пошук можливостей для підвищення їхньої кваліфікації та матеріальної допомоги. Потім – умови для збірних команд. Якщо прагнемо боротися за медалі, отже, маємо право називатися однією з топових збірних, а отже, навколо збірної все має бути теж на добротному рівні.

– Які плани ставите перед собою на 2026 рік?

– Поїхати з сином (Святославу Плотницькому 5 років. – Авт.) на нічну риболовлю – найважливіша ціль.

У скарбничці Плотницького вже є всі трофеї світового рівня. Фото: інстаграм Олега Плотницького

Ступінь відповідальності робив моє життя легшим

– Коли ви усвідомили, що волейбол – це не просто дитяча розвага, а покликання життя?

– Мені здається, у мене не було стадії дитячого захоплення. У 6 років як пішов на перше тренування, так і захопило. Це в крові, я думаю, інших варіантів не було.

– З вашим кар’єрним ростом збільшувалася і важливість ігор. Чи позначалося це якось на вашому морально-психологічному стані? Ступінь відповідальності робив ваше життя простішим чи складнішим?

– Мені здається, що як після тріумфів у ключові моменти, так і після дій, які приводили до поразки, я ставав тільки міцнішим у морально-психологічному плані. Звісно, були поразки, які сприймалися та переживалися важче, але це було дуже давно. Я думаю, що до певного моменту ступінь відповідальності робив моє життя легшим. Я не відмовлявся від відповідальності, мені це імпонувало, а в дорослому віці вона взагалі перестала якось впливати.

– Ви кажете, у вас досі є хвилювання перед важливою грою. Що допомагає тримати ці відчуття під контролем?

– Хвилювання є перед кожною грою, іноді навіть за добу до гри. Допомагає сон – трохи заспокоїтися, а потім вже бац – і гра починається. Потрібно вже не хвилюватися, а грати. Бути впевненим у собі та знати: якщо ти старанно та якісно готувався, то чому має щось піти не так?

– Волейбол – дуже швидка гра. Чи може бути таке, що надмірна емоційність у певний момент може зрештою зашкодити результату?
 
– Так, безумовно. З досвідом усвідомлюєш, що навіть занадто радісні емоції після виграного очка чи сету не завжди добре позначаються на подальшому результаті. Тому іноді потрібно навчитися себе стримувати, не збивати свій ритм, дихання і залишати цю енергію на потім.

– Які риси характеру сформував у вас волейбол?

– Мабуть, лідерські якості, комунікабельність та відповідальність.

– Яка відмінність між волейболом в Україні та в інших країнах Європи?

– Якщо порівнювати з топовими чемпіонатами, то відмінність колосальна… Це і швидкість, і сила, і техніка, і швидкість мислення. Якщо порівнювати з середніми за рівнем чемпіонатами, то вони кращі і за швидкістю, і за технікою здебільшого.

– Як війна в Україні позначилася на волейболі? У якій точці свого розвитку зараз знаходиться цей вид спорту?

-100% відкотився досить відчутно назад, але добре, що в країні є чемпіонати як професійних клубів, так і дитячі, тому далеко не все втрачено.

Сучасний волейбол – швидкісне та видовищне дійство. Фото: ФБ Oleh Plotnytskyi

Борщ із салом і часником

– Який ви поза волейболом?

– Та, мабуть, такий самий, яким ви бачите мене на майданчику. Можливо, навіть поза майданчиком я складніший. Це краще у моєї дружини спитати.

– Чим полюбляєте займатися у вільний від спорту час?

– Риболовля, пляжний волейбол, сон.

– Що для вас є ідеальним відпочинком?

– Намет, риболовля, багаття. Але зараз якщо це навіть просто присниться, то вже вважається, що був.

– Ви вже чимало часу провели в Італії. Чи встигли за цей час стати там «своїм»?

– Емм… гадаю, що ні. Ще до кінця не звик до них, до їхнього менталітету.

– Чи є щось спільне в українців та італійців?

– Мабуть, ні. Якби було, то вже був би як свій.

– Яка кухня вам до вподоби? Чи є улюблена страва?

– Українська, звичайно! Борщ із салом і часником!

– Чим вам припала до душі риболовля?

– Тим, що там тиша та спокій. Можна отримувати задоволення просто від процесу, навіть якщо риба не клювала.

– Якими трофеями можете похвалитися у цій справі?
 
– Щука 95 см на 4 кг. Зараз став ловити «мирну» рибу (найчастіше коропа), тому що на риболовлю завжди їду разом із сином – це більш «сидячий» варіант риболовлі.

– Про що мрієте?

Найкращий відпочинок для Олега – це риболовля. Фото: інстаграм Олега Плотницького

– Раніше завжди мріяв про те, щоб Україна була представлена на Олімпіаді у волейболі, а зараз – тільки про перемогу та мир у нашій державі.