Ілля Куса: Рада миру Трампа не зможе замінити ООН, але Україні треба її підтримати

Фото: Chip Somodevilla/Getty Images

На економічному форумі у Давосі Дональд Трамп офіційно презентував своє амбітне творіння – Раду миру. Задум організації, де Трамп планує стати безстроковим керівником, вже спровокувала шквал критики в Європі. Насамперед через сумнів у намаганні замінити новою інституцією Раду Безпеки ООН.

Що це насправді: дієвий інструмент для врегулювання світових конфліктів, включно з війною в Україні, чи коштовна забавка для вдоволення самолюбства президента США? Журналіст Коротко про обговорив перспективи “клубу Трампа”, членство в якому коштує мільярд доларів, і ризики для України з експертом-міжнародником Іллею Кусою.

Рада миру не має тієї юридичної сили, котру має Рада безпеки ООН

Політолог Ілля Куса. Фото: future.org

– Трамп у Давосі ініціював свою Раду миру. Це чергова іграшка для його надмірно роздутого самолюбства чи щось більш значне?
– На даному етапі її задумують як міжнародний наднаціональний інструмент для затвердження угод щодо Гази, але в майбутньому планують зробити її чимось глобальним і всеосяжним.
– Тобто тим, чим зараз вже займається ООН. Чи не витіснить трампівська Рада миру цю організацію?

– Ні, це не альтернатива ООН, це скоріше альтернатива Раді Безпеки ООН. Це просто саміт світових лідерів, політичний орган, котрий буде платформою, де, як вважає Трамп, швидше і легше вирішуватимуться важливі міжнародні питання. Я думаю, приблизно таку ідею вкладають у цю Раду миру.

– А її рішення будуть такими ж обов’язковими до виконання, як і постанови Ради безпеки ООН?

– Ні. У міжнародній правовій системі вона не представлена і в її статуті нічого не зазначено про це. Найімовірніше, розрахунок робиться на те, що це буде платформа, де світові лідери домовлятимуться між собою і укладатимуть угоди. Але Рада миру не володіє тією юридичною вагою, котру має Рада безпеки ООН. А це означає, що взаємодії з теперішньою міжнародною правовою системою у цієї організації не буде.

– Ви говорите, що це не альтернатива ООН, але Трамп зараз зменшує фінансування роботи підрозділів ООН, отже, він має на увазі, що це буде саме заміна ООН?

– У Ради миру масштаб не той, цей орган не може претендувати на те, щоб замінити собою всю систему. Тому що ООН – це система, там багато організацій. А тут явно Трамп звужує історію і створює якусь організаційну структуру, де просто можна зустрічатися з тими лідерами, котрі поділяють підходи, які Трамп сьогодні декларує як нову зовнішню політику США. Тому я вважаю, що амбіції тут у Трампа серйозні, але сам по собі масштаб Ради миру глобальним, на мій погляд, не буде.

По суті, це буде просто певна організаційна платформа, до котрої добровільно може приєднуватися кожен, щоб зустрічатися і обговорювати питання. Як, наприклад, БРІКС або інша подібна організація. Тобто це буде просто організація, котра не має жодної юридичної сили вирішувати там конкретні питання і не має мандату чи зобов’язуючих резолюцій, чи декларацій.

Рада миру існуватиме стільки, скільки Трамп буде президентом США

– Рада миру створювалася для врегулювання тривалого конфлікту між Ізраїлем і палестинцями, але ні тих, ні інших у самій Раді не буде. Тоді ця Рада миру просто фікція?

– Мені здається, Газа – це просто привід, під соусом якого створюється ця Рада, оскільки вперше ця ідея з’явилася саме під час ізраїльсько-палестинських переговорів щодо Гази. Але було б дивно, якби Трамп з його амбіціями захотів займатися тільки Газою. Тому, звичайно, йому важливіше, щоб це було щось глобальне.

А чи матиме Рада миру вплив безпосередньо на Газу, то це не має значення. Тим паче, що сама ситуація в Газі регулюється не так Радою миру, як угодами, котрі вже діють між Ізраїлем і ХАМАСом за підтримки регіональних країн. І чи є тут ця Рада миру, чи ні, вона нічого не змінить за фактом.

– Як видно зі статуту, Рада миру побудована виключно на авторитарних замахуваннях і вождизмі Трампа, де всім керуватиме і завідуватиме тільки він. Чи стане життєздатною ця організація, котра базується на таких засадах?

– Він запрошував різні країни, просто поки що прийняли запрошення тільки ті, де немає демократичного режиму. Але це не означає, що вона спеціально була заснована для того, щоб об’єднувати авторитарних лідерів. Я думаю, що, по-перше, до неї, швидше за все, приєднаються й інші держави, а по-друге, тут не матиме значення, який політичний режим у тій чи іншій країні.

– А авторитарні замашки самого Трампа? Адже він стане довічним головою, навіть якщо піде з поста президента США і рішення прийматиме одноосібно.

– Тут питання в іншому: що буде, коли він перестане бути президентом і чи матиме його головування в цій Раді таку саму політичну силу чи ні? Зараз усім цікаво дотримуватися його ініціатив, тому що він очолює одну з наймогутніших країн світу, від котрої багато хто залежить і з котрою багато хто хоче вирішувати свої питання.

Але, наприклад, якщо він піде, тут цікаво подивитися насправді, наскільки всім далі буде цікава ця історія з Радою миру. І, наприклад, якщо до влади в США прийдуть демократи, то вони продовжуватимуть і розвиватимуть цю історію з Радою миру? Знову ж таки, як я сказав, ця організація не змінює міжнародно-правову архітектуру.

Це продовження протистояння між Європою та США

– Китай і Росія нібито прихильно сприйняли цю ідею Трампа, але чи не стане це в майбутньому конфліктом їхніх самолюбств і імперських апетитів?

– Я думаю, що вони використовують Раду миру так само, як і всі інші. Щоб потішити Трампа і при цьому вирішити свої питання. Наприклад, Росія не двозначно натякає, що ми готові, але давайте ви гроші на вступ до Ради миру (1 мільярд) візьмете з наших заморожених активів. Мовляв, давайте вирішувати питання заморожених активів, щоб Штати почали тиск на Європу, щоб зняти блокаду з цих грошей. Китай поки що не наважився, вони чекають на переговори з Трампом, щоб можна було також на якихось умовах зайти до Ради миру. Усі думають, як це зробити, як це розіграти на свою користь політично.

– Багато країн у Європі вже відмовилися увійти до Ради миру. Запросили майже 50 країн, а погодилися лише 20. Чому?

– Тут діє два чинники. Перший – значна частина країн не хочуть справляти враження, що Рада миру підмінятиме деякі міжнародні організації, до котрих вони звикли, наприклад, із системи ООН. Плюс дехто також сприймає Раду миру як такий собі тест на лояльність, на підпорядкування принципам, котрі сповідує Трамп.

Для них відмова від вступу до Ради миру показує, що ми не згодні з тим, як Трамп інтерпретує, як світ має існувати далі. Для них це ідеологічна історія, в рамках котрої вони входять у суперництво, протистояння зі Сполученими Штатами. Що добре показав нинішній Давос.

– А чому тональність більшості виступів світових лідерів у Давосі стала більш агресивною?

– Ось це те, про що я говорю, це продовження протистояння між Європою та Сполученими Штатами, у ширшому розумінні всієї глобальної історії.

– Як Україні поводитися з цією новою іграшкою Трампа: не увійдемо – образиться, увійдемо – опинимося у групі відвертих сателітів і підлабузників навіть не США, а особисто Трампа?

– Якщо це нам якось допоможе, то треба підтримати цю ініціативу Трампа. Адже ми багато в чому залежимо від США.

– У США заговорили, що Рада миру може зайнятися і миром в Україні, чи буде від цього якась користь?

– Все залежатиме від того, як себе практично проявить Рада миру щодо Гази. Тобто, якщо це буде щось важливе і справді успішне, то, звичайно, Трамп захоче повторити успіх і в Україні.