Фристайлістка Катерина Коцар: Саме тому ми українці, аби демонструвати найкращий результат у важких умовах

Фото: ФБ Kateryna Kotsar

На завершення 2025 року 25-річна українська фристайлістка Катерина Коцар завоювала срібну нагороду на етапі Кубка світу з фристайлу в категорії big air у Стімбоат-Спрінгс (США). Це перша в історії України медаль Кубка світу у цій категорії.

Як вона досягла цього результату, про олімпійську мрію та захоплення екстремальними видами спорту спортсменка розповіла в інтерв’ю Коротко про.

Головне – стрибати завтра ліпше, ніж сьогодні

– Катерино, ви вже вписали своє ім’я в літопис українського фристайлу, здобувши медаль Кубка світу з біг-ейру. Що для вас означає це звершення?

 – Нарешті я і мої наставники побачили відчутний результат наших багаторічних старань і тренувань. Це ніби працювати над певним проєктом «на вірі» і зрештою побачити, що все було недаремно. Для мене важливо, щоб український стяг майорів якомога частіше у світі, і якщо я можу зробити це завдяки лижам, то робитиму це з усіх сил.

– Чи очікували ви від себе такого виступу в Стімбоат-Спрінгс?

– Відверто – не чекала. У нас був насичений місяць із великою кількістю змагань і перельотів у різні куточки світу, тому я почувалася трохи втомленою і нездоровою. Але саме тому ми українці, аби демонструвати найкращий результат у важких умовах.

– Яка ваша наступна ціль? Олімпійські ігри?

 – Так, Олімпійські ігри – наступна ціль. Світла та бажана. Сподіваюся, ви зможете спостерігати за мною там.

– Як оцінюєте свої сили в олімпійському форматі змагань? Що вважатимете для себе добрим результатом?

– Потрапити на ОІ – вже чудовий результат. Відкрити сторінку олімпійського «фріскі» (фристайлу. – Авт.) в Україні – вже значний крок.

– Які завдання ставите перед собою як атлетка?

 – Стрибати завтра ліпше, ніж сьогодні. Мати стабільніші нерви, чистоту виконання, амплітуду.

Відчуття польоту – те, заради чого дівчина займається фрістайлом. Фото: ФБ Kateryna Kotsar

У повітрі вже ні про що не міркуєш – просто крутиш

– Що ви відчуваєте в момент, коли набираєте швидкість і відриваєтеся від трампліна, щоб зайти на виконання акробатичного елемента? Які це думки, емоції?

– Це чудовий момент! Заради нього я цим і займаюся. Уявіть собі: ви мчите на двох дерев’яних дощечках на швидкості 80 км на годину, перед вами величезна стіна (трамплін саме так виглядає, коли на нього заїжджаєш), і тут оп – і ти в повітрі. Це мій особистий момент творчості, невагомості. Зазвичай думок немає зовсім, тому що все треба обміркувати на старті, і дуже уважно. У повітрі вже ні про що не міркуєш – просто крутиш!

Емоції приходять зазвичай вже після приземлення, і вони завжди різні: інколи ейфорія, якщо зробив щось нове і складне, інколи смуток, що щось не вийшло. Але частіше просто спокійна думка: «фух, клас, ми знову це зробили!».

– Адреналін у вашому виді спорту допомагає чи перешкоджає?

– Адреналін – це супер! Як без нього зважитися робити те, що ми робимо? Вітаю, ви розмовляєте зі справжнім адреналінозалежним (усміхається). Насправді, для різних трюків потрібен різний настрій, і іноді я навмисне «розганяю» себе на старті, щоб викликати той самий викид адреналіну в крові. Але для деяких елементів, навпаки, потрібен спокій. Головне – розуміти себе і вміти з собою працювати.

– Скажіть відверто, буває боязко?

– Так, досить часто. А коли боязко, і ти все одно стрибаєш – емоції набагато яскравіші.

– З чого починався ваш шлях у цьому виді спорту?

 – Мій шлях почався з могулу – іншої дисципліни фристайлу. Просто тому, що слоупстайлу і біг-ейру на офіційному рівні у нас тоді не було. На лижі мене поставила мати і десь у 6 років віддала в лижну школу в Києві на Протасовому Яру, «щоб мене просто навчили гарно їздити». Згодом з’ясувалося, що старша група в цій школі займалася могулом – так я зустріла свого першого тренера Ігоря Грищенка. Потім мій старший брат Микита затягнув мене в сноупарк (спеціально обладнана зона, призначена для фристайлу на лижах і сноуборді. – Авт.). Але знову ж таки, тоді це було просто весело, ніяких спортивних перспектив на горизонті не було. А потім ми разом з Ігорем перейшли від могулу до “фріскі”.

– Чому залишилися у фристайлі?

– Тому що бачила, що я корисна для цього виду спорту в Україні. Перша чемпіонка України, перший п’єдестал Кубка Європи, перший член офіційної збірної, перша фіналістка Кубка світу і ось – перший п’єдестал Кубка світу. Звісно, особисті відчуття – це теж дуже важливо, але розуміння того, що я можу тягнути вперед цілий спектр української культури і робити його популярнішим – це круто! Мрію, що одного дня до мене підійде дитина в парку і скаже, що вирішила займатися фристайлом, бо побачила, як я це роблю. Я дуже люблю лижі і хочу, щоб дедалі більше українців їх полюбили.

– Що допомогло вам дорости до такого рівня?

– Багато, багато і ще купу разів багато тренувань і робота зі своєю головою!

– Що принесло більше користі на вашому шляху: поразки чи перемоги? Що вчить більше?

 – Мені здається, що перемоги, бо саме вони спонукають не здаватися.

– Яку частку успіху у вашому спорті становить талант?

– Десь 10%. Решта – падіння, сльози та цілорічні тренування.

Якщо не сніговий схил, то водна гладь, головне – щоб лижі були. Фото: ФБ Kateryna Kotsar

Найкращий відпочинок – покататися на лижах

– Наскільки важливим у вашому виді спорту є спорядження? Чи дорого воно коштує?

 – Спорядження дуже важливе! Важливо знайти «своє», зручне і комфортне. Фристайл – точно не найкоштовніший вид спорту, його вартість більше залежить від того, де ти мешкаєш. Якщо ти швейцарець чи австрієць, який народився в селі біля курорту, то всі твої витрати – це лижі, черевики та скі-пас. Нам трохи складніше, бо до гір ще треба дістатися і десь жити під час тренувань.

– Скільки спорядження потрібно атлету вашого рівня на сезон?

– У мене зазвичай за сезон «укатується» одна пара лиж – це небагато, близько $1000. А загалом лижі, кріплення, черевики, палиці, одяг, шолом та інший захист коштують приблизно до $3000.

– Знаю, що фристайл – не єдина ваша любов. Чим ще захоплюєтеся?

 – Я організовую змагання з трейлранінгу (вид бігу природними стежками, горами, лісами. – Авт.), але сама ним не займаюся – коліна вже не ті (усміхається). А ось моя справжня пристрасть – це фрірайд (катання на лижах чи сноуборді поза підготовленими трасами.- Авт.) і вейкбординг (водний вид спорту на дошці за катером або канатною тягою. – Авт.).

– Ви встигаєте займатися і волонтерською діяльністю. Чи важко зараз збирати кошти?

– Найбільш активний період волонтерства припав на початок повномасштабної війни. Зараз я відкриваю збори нечасто, переважно для близьких мені військових. Треба буде тут піднатиснути.

– Ви відвідали чимало країн. Де вам сподобалося найбільше?

– Найбільше мені подобається в Україні без війни.

– Як любите проводити вільний час?

– Читати, гуляти в горах, кататися на лижах (усміхається) і загалом досліджувати цей світ.

– Що для вас є оптимальним відпочинком?

– Виспатися, неквапливо поснідати і рухатися вперед – чи то пробіжка, чи то вейкборд, чи то знову лижі. Люблю рух.

– Про що мрієте?

– Про мир, а далі все і так буде!