Олександр Коваленко: Федоров на чолі Міноборони — це перехід України на військову економіку

Фото: сторінка Михайла Федорова у Х

Президент Володимир Зеленський запропонував призначити на пост міністра оборони Михайла Федорова, який є експертом у галузі цифрових технологій та безпілотних апаратів. Які цілі ставляться перед новим очільником оборонного відомства після його затвердження у Верховній Раді, які проблеми необхідно розв’язати і що потрібно зробити, журналіст Коротко про з’ясовував у військового аналітика Олександра Коваленка.

Націленість – зосередження безпосередньо на виробах ВПК для армії

Військовий експерт Олександр Коваленко. Фото: ФБ Олександр Коваленко

– Обрання на посаду нового керівника Міноборони сприймається деякими аналітиками як доказ того, що Україна остаточно переходить на колії воєнної економіки. Чи це дійсно так?

– Авжеж, особливо з урахуванням того, що керівником Офісу президента став військовий розвідник Кирило Буданов. А вкупі з обранням Федорова головою Міноборони це вже свідчить про те, що ми переходимо виключно на військовий формат в економіці. І справді, новопризначений міністр оборони Федоров – це саме та особа, яка займалася відповідними питаннями щодо «Армії дронів» і тому подібне. А це все вказує на нашу підготовку до глибшої трансформації економіки під час дії воєнного стану.

– Що це конкретно значить – “військова економіка”?

– Це переорієнтування як державного, так і приватного сектору на створення продукції, потрібної в першу чергу для підтримки та використання у військово-промисловій сфері. Іншими словами, акцент повністю на тому, щоб виробництво було сконцентроване безпосередньо на оборонно-промисловому комплексі для армії.

– А чи своєчасний цей перехід саме зараз, коли значні сподівання покладаються на дипломатичні обговорення?

– Я не знаю, хто покладає значні сподівання на дипломатичні обговорення, тому що вони не приносять жодного відчутного результату. Інакше кажучи, це введення з самого початку в оману тих, хто вірить, що буде якийсь прорив. Нічого подібного не буде. Війна триватиме у 2026 і навіть у 2027 роках, поки Росія не капітулює. Тут є два шляхи: або Росія захоплює всю територію України, або капітулює. Ми здаватися не плануємо, тому нам потрібен лише другий варіант, а отже – посилення саме нашої військової складової.

– Свого часу і Путін на посаді голови Міноборони РФ змінив військового Шойгу на економіста Бєлоусова. Це наша дзеркальна реакція?

– Ні, це вимога часу. В Росії відбулася зміна голови Міноборони від безвиході, тому що Шойгу взагалі не був тим керівником, який міг би продовжувати обрану Путіним лінію для так званої СВО. Це персона, яка абсолютно себе не виправдала.

Ми ж нині обираємо інший напрямок розвитку. Але той факт, що на посаду міністра оборони призначається саме цивільна людина, не означає, що ми йдемо в тому ж напрямку, що і в Росії. У нас за законом взагалі міністр оборони має бути цивільним. В той час як у Росії це якраз нетипово, тому що там призначається саме «військовий» міністр оборони, це військова посада. Тому я не можу стверджувати, що це така дзеркальна реакція.

Можливості для повного самозабезпечення армії вітчизняними боєприпасами є

– Які зараз є проблеми в оборонній галузі, що вимагають негайного вирішення? Що необхідно оперативно змінити?

– Якщо ми говоримо про діяльність власне Міністерства оборони, то потрібно в першу чергу домогтися справедливого розподілу замовлень підприємствам військово-промислового комплексу. Тому що наразі ми не спостерігаємо такого справедливого розподілу. Зараз багато замовлень одержують підприємства, які взагалі не мають досвіду створення тієї чи іншої продукції, особливо у питаннях виготовлення боєприпасів для артилерії.

Також потребують вирішення серйозні проблеми, пов’язані з відсутністю державного відшкодування для підприємств ВПК, які опиняються під ударом під час масованих російських атак. Це питання взагалі не піднімається, але це не менш важливий аспект, ніж, наприклад, коли б’ють по енергетиці.

Усі зазначають: було завдано удару по об’єкту енергетичної інфраструктури, і його необхідно терміново відновлювати. А коли вражають підприємство ВПК, яке має від держави замовлення, то воно після цього не має жодних пільг. Навпаки, вони отримують штрафні стягнення, їх викликають до суду, і замість того, щоб відновлювати виробництво, починається процес усіх цих судових дебатів і розв’язання питання щодо відкладення цієї компенсації через невиконання державного замовлення.

У нас багато говорять, що нам потрібно підтримувати наш військово-промисловий комплекс, але за цей час ми не побачили якихось дієвих заходів, пов’язаних із тим, щоб ВПК справді підтримувався.

Також необхідно вирішити питань із об’єктивним розподілом військових замовлень. Тобто в нас часто трапляється така ситуація: наприклад, підприємство може виготовляти 200 тисяч снарядів на рік, але воно отримує замовлення від держави на три місяці лише на 50 тисяч боєприпасів – і все. Після цього підприємство простоює. Я вважаю, що на міністра Федорова покладена велика відповідальність, і на його плечах буде вирішення актуальних питань.

– А які в нас проблеми в області постачання зброї та боєприпасів для фронту?

– Знову ж таки, це все залежатиме від того, як вирішуватиметься надалі питання із замовленнями. У нас за ці чотири роки виробництво боєприпасів зробило не просто крок, а суттєвий ривок уперед. Але проблема полягає в тому, що підприємства-виробники зброї та боєприпасів не отримують від держави максимального обсягу замовлення. Воно завжди має якийсь обмежений характер.

Або ці замовлення отримують підприємства, які не можуть вчасно виконати поставлені завдання через те, що ці підприємства взагалі ніколи не виготовляли той чи інший тип боєприпасів. Наприклад, у 2023-2024 роках було зірвано низку контрактів на виготовлення снарядів 155-го, 30-го калібрів та тротилу для вибухівки. Тому що контракти отримали від держави підприємства, які навіть не мали лінії виробництва саме під ці боєприпаси.

Дронів та роботів у ЗСУ при Федорову стане ще більше. Фото: ФБ Генштаб ЗСУФото: ФБ Генштаб ЗСУ

Потрібні максимальні завантаження вітчизняних ліній виробництва зброї

– Відомо, що Михайло Федоров є фахівцем із безпілотних систем, дронів. Як це може позначитися на їх створенні та постачанні армії?

– Дійсно, БпЛА – дуже добре знайома йому сфера. Але, в принципі, завдання міністра оборони полягатиме не в захисті окремо взятого типу озброєння, а в комплексному відстоюванні позиції щодо всіх засобів оборонного типу, всього того, що нам необхідно. Тому це буде нелегко, але є надія, що він впорається.

– Міністр оборони напряму не впливає на обстановку на фронті – це прерогатива Генштабу та головнокомандувача Олександра Сирського. Проте все ж таки, на що може вплинути нове призначення безпосередньо у війні?

– Грамотними контрактами, військовими замовленнями та акцентуванням уваги на тому озброєнні, яке потрібне для фронту, а не шляхом лише одного піару чи чогось подібного.

– А що нам нині перш за все на фронті потрібно?

– Окрім дронів – це, безумовно, артилерія, протипіхотні загородження, техніка та засоби ураження саме протипіхотного типу, тому що ворог зараз воює переважно піхотою.

– Нам Європа вже другий рік обіцяє мільйон снарядів. Яка в нас ситуація зі «снарядним голодом» на фронті – він є чи відсутній?

– Потреба у снарядах є, і вона зберігається, але поступово ми виходимо на наші лінії виробництва, які спроможні частково забезпечити наші потреби. Ще не повністю, а частково, але це вже набагато краще, ніж було у 2022-2024 роках. Але знову ж таки, все впирається в те, що нам потрібні максимальні завантаження наших ліній виробництва.

Щодо боєприпасів: якщо ми отримуватимемо всі замовлення в тих самих обсягах, які ми можемо виконувати майже щороку, то ми дуже швидко вийдемо на самозабезпечення і не залежатимемо взагалі від наших іноземних партнерів.