Покровськ: бої тривають, кільця немає, захист міцний, надія лишається

Битва за Покровськ: оточення відсутнє, оборона продовжується, перспективи наявні 04.11.2025 18:27 Укрінформ Розгортання спецназу – це не політичний жест, а військова потреба в умовах високотехнологічних боїв у щільній міській забудові Останніми тижнями Покровськ фактично став центральною точкою фронту Великої війни. На цій ділянці точаться найжорстокіші бої, а інформаційний простір заполонили повідомлення про «майже оточення», «котел» та «неминучу втрату міста». Чому це так завзято підхоплюють, пишуть і публікують певні ЗМІ – це окрема тема. Однак, українське командування інформує про «мінливу, але контрольовану» обстановку та початок унікальної спецоперації. То що насправді відбувається у місті, як Україна відповідає ворогу, наскільки складна ситуація та до чого слід бути готовим? Аналізуємо спільно з військовими фахівцями. «Вінегрет» замість «котла»: що (не) відбувається в Покровську Перше і найголовніше питання, яке вимагає відповіді: чи оточений Покровськ і чи можна вважати його оборону завершеною? Незважаючи на панічні настрої в соціальних мережах та переможні звіти російських «воєнкорів», експерти закликають зберігати обережний оптимізм. Військовий аналітик групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко категорично заперечує заяви про оточення: «Достатньо поглянути на карту, і будь-хто, хто має хоча б елементарне розуміння військової справи, підтвердить: жодного оточення там немає. Проте обстановка дійсно напружена. Російські загарбники продовжують вводити свої підрозділи в місто, і частині з них вдалося закріпитися в центрі Покровська, зокрема в районі Центрального ринку, на вулицях Миколи Лисенка та Волонтерській. Звідти вони намагалися просунутися в напрямку вулиці Залізничної. Саме в цій області противник утримує декілька укріплених позицій». Те, що відбувається в місті, не є типовою окупацією або навіть усталеною лінією фронту. За словами Коваленка, це скоріше безладна міська битва у великій «сірій зоні». «Якщо подивитися на Покровськ у цілому, то наразі місто більше нагадує велику «сіру пляму». Чому сіру? Тому що в більшості районів відбуваються бої, діють російські диверсійно-розвідувальні групи, але немає стабільно утримуваних позицій. Мапа DeepState, в цілому, досить точно відображає поточну обстановку в місті. Натомість російські джерела публікують схеми, які мають мало спільного з дійсністю. Там, де з’являється їхня ДРГ, вони одразу позначають цю територію як «зону контролю». Але вже за годину цієї групи може не бути – наші сили її ліквідують. Однак на російських мапах ця червона пляма все одно залишається, створюючи враження просування», – пояснює аналітик. Фактично, більша частина Покровська наповнена диверсійними групами, але не є окупованою. Коваленко уточнює, що реально закріплені райони противника – це переважно південна частина міста (мікрорайони Лазурний, Південний, Троянда, Леонтовичі), тоді як в районах Дурняк, Собачовка, Первомайка, Ріг відбуваються постійні бойові зіткнення без чіткого контролю. З цією оцінкою погоджується керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук, який використовує ще більш яскраву метафору: «Покровськ – це вінегрет. Наразі там і наші сили, і сили противника фактично перемішані. Там немає безперервної лінії оборони, а отже, і безперервної логістики». Цей «вінегрет» означає, що логістика ускладнена для обох сторін. «Оточення наших сил відсутнє, але значною мірою дистанційно за допомогою дронів противник контролює нашу логістику, що значно ускладнює роботу наших. З іншого боку, наші Сили оборони також руйнують логістику росіян. Скажімо так: удари спрямовані на логістику з обох сторін, їх зараз значно більше, ніж логістика може впоратися», – зазначає Лакійчук. Він також додає, що військове значення Покровська дещо змінилося, проте його політичне значення злетіло до небес. Це сталося через те, що російське командування, ймовірно, збрехало Путіну про «успіхи». «Путіну ще місяць тому його військові повідомили, що Покровськ захоплений. Путін цим «розхвалював» у розмовах з європейськими політиками, з американцями, з Трампом особисто. Саме політичне значення Покровська не зменшується, а навпаки зростає. Ворогу конче необхідно щось продемонструвати як результат», – вважає Лакійчук. На тлі цих емоційних коливань військовий експерт Денис Попович закликає до стриманості: «Не дивлячись на коментарі, що Покровськ практично втрачено – а це пишуть досить відомі та поважні люди – я б радив не поспішати з висновками та прогнозами. Так, я також говорив, що Покровськ може впасти, якщо збережеться тенденція, яка була ще тиждень тому. Але ситуація розвивається. Ми бачимо дії Сил оборони, які дають можливість сподіватися на зміну тенденцій. Дочекаємось розвитку подій. Проте наразі у мене немає підстав вважати, що наші збираються залишати Покровськ». Отже, місто не втрачене. Олександр Коваленко підсумовує: «Ситуація дійсно максимально напружена. Але вона ще не досягла тієї фази, коли можна говорити, що все втрачено… Однозначно говорити про безвихідь зарано. Бої тривають, оборона тримається». Тактика «просочування»: як ворог змінив підхід і чому це працює (поки що) Якщо Покровськ не оточений, то чому ситуація настільки складна і як росіянам вдалося проникнути в місто? Відповідь – у зміні російської тактики та великій концентрації ворожих сил. За словами Президента Володимира Зеленського, на Покровськ припадає майже третина всіх бойових зіткнень на фронті, а близько половини російських КАБів застосовуються саме в цьому секторі. Військовий експерт Олександр Мусієнко дає оцінку чисельності ворога: «Приблизно 170 тисяч російських військових знаходяться в районі Покровсько-Мирноградської агломерації і намагаються здійснювати наступальні дії з метою захоплення Покровська».

Однак ключовим фактором стала не тільки кількість, а й тактика. Олександр Коваленко детально описує механізм «інфільтрації», який росіяни застосували замість провальних «м’ясних» чи механізованих штурмів. «Якщо коротко пояснити тактику росіян – вони закидають у місто невеликі групи, переважно саме в сірі зони… Йдеться про дрібні підрозділи по дві-чотири особи або навіть окремих бійців, які розосереджуються між кварталами, провулками, вулицями. Вони намагаються переховуватися у приватних будинках, а потім рухаються далі – не для того, щоб облаштовувати там постійні вогневі точки… а радше щоб перечекати, скористатися моментом і просунутися вглиб», – розповідає Коваленко. Ці малі групи, часто переодягнені в цивільний одяг, вкрай важко виявити та знешкодити в умовах міської забудови. А їх рух підтримує інший ключовий елемент – FPV-дрони, які ворог тут використовує нестандартно. «Росіяни економлять вагу, щоб встановлювати більш ємні батареї. Завдяки цьому дрони можуть літати довше й нижче, фіксуючи розташування вогневих точок і позицій Сил оборони. Основна мета цих FPV не лише у коригуванні вогню… а передусім – у створенні «карти обходу» наших позицій. Таким чином невеликі диверсійні групи противника уникають прямого зіткнення, обходять українських військових і просуваються вглиб міста», – пояснює Коваленко. Саме ця комбінація (малі групи + дрони-навігатори) дозволила ворогу «просочитися» в місто. Павло Лакійчук доповнює тактичну картину стратегічною: росіяни кинули на цей напрямок колосальні сили, їм дуже потрібен результат через згадану брехню Путіну. «Навіть z-блогери критикують Герасимова (начальник Генштабу ЗС РФ, – ред.), викриваючи брехню цього «полководця». То що тепер їм робити? Передусім, треба підтвердити ці брехливі заяви. Тому саме на ці ділянки кинуто максимум зусиль», – каже Лакійчук. Він зазначає, що початковий план росіян – оточити агломерацію – провалився. «51-ша російська армія, яка заходила з півночі, розділила свої зусилля на два напрямки… охопити Покровськ та Мирноград із півночі, а частиною сил – пробитись в тил Костянтинівки та Дружківки». Зараз, за даними Лакійчука, довкола Покровська сконцентровано фактично три російські армії: «На півдні – Друга армія… З півночі – 51-ша, на яку покладено головні зусилля… І там же діє ще й Восьма армія. А якщо додати до цього ще й імпровізований… резерв із бригад морської піхоти, стає зрозуміло, яка потужна сила там накопичена». Наслідки цього тиску описує Олександр Мусієнко: «За останні декілька днів і тижнів ворог мав певні тактичні успіхи, дійсно російські війська зайшли на околиці Покровська та в сам Покровськ, там діють їхні ДРГ. Але ворог зараз не контролює весь Покровськ, оточення відсутнє». Спецназ проти хаосу: чим відповідає Україна У відповідь на критичну обстановку Україна вдалася до екстраординарних заходів. У Покровську було помічено не тільки підсилення регулярних частин, а й елітні підрозділи Сил оборони, включно з їх вищим керівництвом. За заявою головнокомандувача Олександра Сирського, у місті триває комплексна операція з витіснення російських окупантів, до якої залучені: Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР), Сили спеціальних операцій України (ССО) та Служба безпеки України (СБУ). Відомо, що керує особисто начальник ГУР Кирило Буданов, який перебуває безпосередньо на місці подій. Повідомлялося навіть про десант з гелікоптерів. У ГУР лаконічно поінформували: «Триває злагоджена робота… Мета – захист логістичних шляхів українських військ і стримування ворога». У медіа це миттєво охрестили «контрнаступом». Проте експерти закликають до точності у формулюваннях. Олександр Коваленко вважає, що це не зовсім контрнаступ: «Роботу підрозділів ГУР МО, СБУ чи Сил спецоперацій в районі Покровська я коментувати не можу. Але протидія є – і вона відчутна… Використовується тактика швидких десантувань спецпризначенців, що свідчить про якість і професійність залучених сил». Водночас Олександр Мусієнко вважає, що елементи контрнаступу присутні: «Ви бачили, напевно, що британське видання The Economist та Інститут вивчення війни написали про те, що українські сили контратакують в районі Покровська. Це правда… Активна оборона працює, є певний задум… мета – стримати ворога і дещо відкинути його та посилити наш контроль за цією ділянкою».

На фото Олександра Сирського з фронту "засвітився" генерал розвідки Кирило Буданов | Проте найважливіше пояснення, чому знадобилися саме елітні спецпідрозділи, а не лише лінійні бригади, дає Павло Лакійчук. За його словами, це пряма відповідь на нову російську тактику. «Тут треба враховувати, що на відміну від попередніх битв (за Бахмут, за Авдіївку), росіяни цей урок засвоїли і діють фактично у форматі штурмових підрозділів, як спецпризначенці, малими групами… Саме міський бій потребує високої кваліфікації саме спецназу. І те, що на Покровськ перекинули і ССО, і спецназ ГУР, і ще низку спеціальних підрозділів… свідчить про те, що бої в місті триватимуть і їх результат непередбачуваний», – наголошує Лакійчук. Він пояснює, що тактика «двоє-троє» для міських боїв вимагає від ворога високої координації, але й для протидії їй потрібен такий самий, якщо не вищий, рівень майстерності. Хаотичний «вінегрет» у місті вимагає від Сил оборони нового рівня ведення бою. «Саме тому туди кинуті спецпідрозділи… Група з 11 осіб Головного управління розвідки Міноборони, яка готувалася до проведення операції, була висміяна росіянами, мовляв, “це українці називають десантом?”. Ні, українці не називають це десантом. Українці знають – це тільки один з елементів. Це 11 осіб, група спецпідрозділу. Таких груп багато, вони добре підготовлені до ведення саме такого виду бойових дій», – підкреслює експерт. Таким чином, присутність Буданова та спецназу – це не політичний жест, а військова необхідність, зумовлена переходом битви у формат високотехнологічних боїв малих груп у щільній міській забудові. Важливо зазначити, що окрім спецпризначенців, оборону Покровська тримають інші підрозділи Сил оборони. «Всередині Покровська працює наш 425 штурмовий полк, найбільше навантаження сьогодні саме на них. Також хочу подякувати 35 та 38 бригаді, вони також на цьому напрямку виконують завдання, 68 окрема єгерська, 32 і 155 бригада», – наголосив Президент Зеленський. Найкращий сценарій та потенційні ризики До чого призведе битва під Покровськом? Експерти розглядають кілька сценаріїв, і вони кардинально відрізняються, особливо в оцінках того, що станеться після Покровська, якщо ворогу все ж вдасться його захопити. Олександр Коваленко окреслює два основні шляхи. Найкращий сценарій: «Ми зможемо стабілізувати обстановку і отримати можливість оточувати окремі російські підрозділи. Це реалістична перспектива навіть зараз. Так, ситуація складна, але вона не безнадійна». Найгірший сценарій – повний контроль окупантів над Покровськом і Мирноградом. Але що далі? Коваленко не вірить у кидок на Дніпропетровщину: «Рух уперед по трасі М-30 у напрямку Дніпропетровщини, зокрема Павлограда – один із них, але я в це менш вірю. Я вважаю, що вони, швидше за все, залишаться в межах Донецької області… і спробують перекинути зусилля… щоб підсилити наступ на Добропілля… Частину сил вони одночасно сконцентрують на Дружківці, тобто їхній пріоритет – Слов’янсько-Краматорська агломерація». Цю думку повністю поділяє Павло Лакійчук. Він також вважає загрозу для Павлограда перебільшеною. «Дехто підіймає зараз хвилю, що росіяни, якщо захоплять Покровськ, то полізуть на Павлоград, на Дніпропетровщину. Я з цим зовсім не згоден, тому що там у нас і оборонні рубежі вже створені, та, власне кажучи, це не є метою російських окупантів. Їхня перша задача – це лінія міст Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ і Слов’янськ – на півночі. У випадку, якщо їм вдасться взяти Покровськ… вони намагатимуться підійти з тилу до Костянтинівки». Проте Олександр Мусієнко пропонує кардинально інший, більш тривожний прогноз щодо напрямку головного удару ворога. Він вважає, що Покровськ потрібен Росії саме як логістичний вузол для просування на захід. «Покровськ є одним із ключових центрів Донецької області. Тут проходять автомобільні й залізничні маршрути, і в разі, якщо б ворогові вдалося взяти під контроль Покровсько-Мирноградську агломерацію, Росія могла б готувати наступ вглиб Дніпропетровщини. На сьогоднішній день цей варіант, можливо, навіть є більш ймовірним, ніж те, що ворог посуне на північ в бік Краматорсько-Слов’янської агломерації», – вважає Мусієнко. Ця розбіжність в оцінках експертів лише підкреслює, наскільки Покровськ є важливою стратегічною точкою, падіння якої відкриває ворогу одразу кілька вкрай небезпечних оперативних напрямків. Висновок Битва за Покровськ триває. Всупереч панічним заявам, місто не оточене, а перетворилося на «сіру зону» хаотичних міських боїв, «вінегрет», де українські сили та російські ДРГ ведуть бої за кожну вулицю. Логістика критично ускладнена для обох сторін. Росія кинула на цей напрямок величезні сили, змінивши тактику з «м’ясних» і механізованих штурмів на «розумну» інфільтрацію малими групами за підтримки розвідувальних дронів. Це й дало їм можливість просочитися в місто. Україна відповіла унікальною спецоперацією за участі ГУР, ССО та СБУ. Мета – «активна оборона»: контрударами вибити ворога, відновити логістику та завдати окупантам максимальних втрат, змусивши їх взяти операційну паузу. Ситуація залишається надзвичайно складною, але простір для рішень, здатних змінити обстановку, є. Остаточне слово в битві за Покровськ ще не сказане. Мирослав Ліскович. Київ Генштаб Оборона СБУ Україна ЗСУ Україна проти Росії Війна Дрон Сирський ССО Буданов Війна з Росією Сили оборони Покровськ ГУР

Источник: www.ukrinform.ua