Безперервна мобілізація: Кремль планує невичерпний резерв “живої сили”?

Мобілізація нон-стоп: Кремль готує невичерпний потік «гарматного м'яса»? 07.10.2025 18:54 Укрінформ Безперервний призов до війська, «змішані» способи поповнення «гарматного м’яса»… З’ясовуємо, що за цим приховано та чого очікувати Україні

Літня наступальна операція російських окупаційних військ, попри значні втрати, не принесла Кремлю стратегічного успіху. Однак Росія вже здійснює підготовку до нового, осінньо-зимового етапу, де визначальною ідеєю, очевидно, буде залучення Сил оборони України до виснажливих вуличних боїв за ключові населені пункти, насамперед Донецької області. Результат цих операцій для супротивника безпосередньо залежить від наявності двох головних ресурсів: техніки та особового складу. І якщо з першим у РФ з кожним днем більше проблем, то другий ресурс Москва прагне зробити майже безмежним.

Путін, враховуючи гостру негативну реакцію населення на «часткову» мобілізацію 2022 року, уникає її повторного публічного оголошення. Натомість Кремль реалізовує нові, більш «гібридні» способи набору до армії, котрі здатні перетворити мобілізацію на постійний, безперервний процес. Новий указ стосовно осіннього призову та проєкт закону про його безперервне проведення – це не просто адміністративні зміни, а ознаки того, що Росія готується до тривалої війни на знесилення, де основним активом стане людський потенціал.

«Гібридний формат» замість відкритого призову: чому Кремль вибирає прихований шлях

Питання стосовно того, чи зважиться Кремль на нову хвилю відкритої мобілізації, залишається одним із важливих у передбаченні подальшого розвитку війни. Більшість фахівців сходяться на думці, що прямої вказівки, подібної до тієї, що була у вересні 2022 року, Путін намагатиметься не допустити до останнього. Причина – великі політичні ризики та суспільне напруження, яке такий крок обов’язково викличе. Досвід дворічної давнини, коли сотні тисяч росіян тікали з країни, а рівень занепокоєння в суспільстві різко збільшився, став для Кремля неприємним сюрпризом.

Натомість російська влада обрала інший шлях – прихований, але систематичний набір людей до війська. Як стверджує військовий експерт, майор НГУ у відставці Олексій Гетьман, юридично «часткова» мобілізація в Росії насправді ніколи не зупинялася.

«Часткова» мобілізація в Росії, котрій підлягають люди віком від 18 до 50 років, яких розподіляють на категорії «А» та «Б» – повністю або частково придатні, була оголошена ще у вересні 2022 року. (…) Юридично нічого нового тут немає, проте фактично оголошена мобілізація майже не застосовувалася. Кремль робив акцент на контрактників, ув’язнених, вагнерівців, а також рекрутинг у кризових регіонах, де заманювали пільгами на погашення боргів чи іншими соціальними виплатами. Це дозволяло уникати масового невдоволення всередині Росії, – пояснює експерт.

За його словами, загибель контрактника сприймається російським суспільством значно спокійніше, адже людина нібито зробила «усвідомлений вибір» в обмін на гроші. Ця стратегія дозволяла Кремлю щомісяця поповнювати армію на 30-35 тисяч осіб, що приблизно дорівнює щомісячним втратам. Тобто, існуюча система вербування ледь компенсує втрати, але не дає можливості створювати значні резерви для масштабних наступальних дій.

Саме в цьому контексті варто аналізувати нещодавній указ Путіна про осінній призов 135 тисяч осіб. Хоча окремі медіа назвали цю цифру «рекордною», насправді вона цілком відповідає середньостатистичним показникам останніх років. Як стверджують аналітики Інституту вивчення війни (ISW), кількість призовників зростає поступово з кожним сезоном, але різкого стрибка не відбулося: «Росія призвала 147 000 навесні 2023 року та 130 000 восени 2023 року; та 150 000 навесні 2024 року та 133 000 восени 2024 року».

Тоді в чому суть?

Річ не стільки в самій цифрі 135 тисяч, скільки в тому, як система застосовуватиме цих строковиків. Це ключовий елемент «гібридної мобілізації»: призов на строкову службу стає першим етапом конвеєра, кінцева мета котрого – відправлення на фронт у статусі контрактника. Як стверджують аналітики ISW, «російські посадовці продовжують обманювати та змушувати призовників підписувати військові контракти з Міністерством оборони Росії, щоб збільшити чисельність військовослужбовців, задіяних для участі в бойових діях в Україні». Цей механізм дозволяє формально не порушувати закон, який забороняє відправляти строковиків у зону бойових дій, але по суті перетворює призов на замасковану мобілізацію.

Отже, осінній призов – це не екстрений захід, а планова частина великої «гібридної» мобілізаційної машини. Вона діє повільніше, ніж відкрита мобілізація, але створює менше суспільних ризиків для режиму. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко впевнений, що Путін і надалі діятиме саме в такому форматі.

«Він не оголошуватиме відкриту мобілізацію, а діятиме у "гібридному форматі". Збільшувати темпи мобілізації особового складу він вимушений, адже виключно добровольцями вже не може забезпечити потреби армії. Потенціал "добровільної мобілізації" вичерпано, і Кремлю цього явно недостатньо», – зазначає Коваленко.

Безперервна війна: як Держдума хоче узаконити «нескінченний» потік вояків

Якщо осінній призов – це тактичний елемент, то законопроєкт про безперервний призов, ухвалений Держдумою РФ у першому читанні 24 вересня, є вже стратегічною зміною. Ця ініціатива, котра передбачає проведення призову з 1 січня до 31 грудня, по суті перетворює мобілізаційну систему з непостійної на постійну. Це означає, що військкомати працюватимуть в режимі non-stop, а потік людей до армії стане безперервним.

В геополітичному плані це є чітким сигналом: Путін не має наміру зупинятися і готує Росію до тривалої, виснажливої війни не тільки проти України, а й, ймовірно, до майбутніх конфліктів. Створення постійно працюючого механізму поповнення армії дозволить Кремлю підтримувати високу інтенсивність бойових дій та створювати нові угруповання військ.

Олександр Коваленко пропонує просту арифметику, яка демонструє масштаб прихованої загрози цього законопроєкту: «Раніше він [призов] проводився лише двічі на рік – навесні та восени. Середньостатистичні показники цих кампаній становили близько 130 тисяч осіб кожна. Відповідно, за рік Росія могла мобілізувати приблизно 260 тисяч призовників. Якщо ж новий формат безперервного призову буде запроваджено, фактична кількість мобілізованих може збільшитися щонайменше вдвічі. Це означає, що протягом усього року російські військкомати збиратимуть особовий склад – без пауз і перерв – і загальна цифра може сягнути приблизно 500 тисяч осіб на рік».

Але це лише частина загальної картини.

Якщо додати до цих 500 тисяч потенційних призовників близько 350 тисяч «добровільних контрактників», яких РФ вербує за рік, загальний мобілізаційний потенціал може сягнути 850 тисяч осіб щорічно. Це колосальна цифра, яка, навіть з урахуванням втрат, дозволить ворогу не лише утримувати фронт, а й накопичувати резерви.

Ключовим механізмом перетворення строковиків на повноцінних бійців окупаційної армії є примус до підписання контракту. Як пояснює Коваленко, для російського командування це лише формальність: «потрібен лише підпис у відповідному документі, і людина вже вважається боєздатною одиницею регулярних сил». Тиск може варіюватися від психологічного до прямого примусу. І не виключено, що в майбутньому Кремль може законодавчо прирівняти строкову службу до контрактної для участі у «спеціальних операціях».

«У наступному циклі тиску можливий і більш жорсткий сценарій – коли строковиків без додаткових процедур одразу відправлятимуть на фронт. Це вже не питання "морального переконання", а прямого примусу або репресивних заходів. Саме таким способом Росія зможе закріпити та утримувати високі показники поповнення», – прогнозує експерт.

Чисельність проти якості: «м’ясні штурми» як стратегія та виклик для України

Нарощування мобілізаційного потенціалу неминуче породжує для Росії іншу проблему – неспроможність якісно забезпечити, озброїти та підготувати таку велику кількість людей. Про це говорить генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.

«Головною проблемою РФ є не лише нестача техніки, а й неможливість забезпечити мільйони мобілізованих озброєнням і бронею. Натомість ворог робить ставку на чисельну перевагу та масові "м’ясні штурми"», – стверджує Ягун.

За його словами, більшість новобранців, яких Росія набирає щомісяця, швидко гинуть на фронті, оскільки їх кидають на передову практично без підготовки. Це підтверджує тезу, що для російського командування людське життя залишається розмінною монетою, а головною тактикою – завалювання українських позицій трупами.

Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук пропонує розглядати «розрив» між щомісячними втратами ворога та його мобілізаційними можливостями. Наразі ці показники приблизно рівні.

«Десь 1200-1300 щодня вони можуть запускати в цю мобілізаційну машину. А ЗСУ скільки завдають втрат? Приблизно таку ж кількість. (…) Росіяни спроможні за рахунок мобілізації компенсувати втрати особового складу, але не можуть накопичити значні сили для створення резервів», – аналізує Лакійчук.

Проте запровадження безперервного призову може змінити цей баланс, дозволивши РФ не лише компенсувати втрати, а й формувати нові угруповання. І це створює серйозні ризики не тільки для України.

Як застерігає Олександр Коваленко, така кількість особового складу «дає Кремлю не лише можливість продовжувати нинішню інтенсивність бойових дій в Україні, а й формувати нові оперативні угруповання, що створює потенційну загрозу сусіднім державам – як країнам-членам ЄС, так і країнам пострадянського простору – щоб розширювати, розгортати війну, адже саме за рахунок війни й існує режим Путіна».

Що це означає для України? Нам доведеться протистояти величезній людській масі. Відповідь на цей виклик має бути асиметричною. Якщо ворог робить ставку на кількість, ми маємо протиставити їй технології та ефективну тактику знищення живої сили.

Олександр Коваленко пропонує конкретні кроки: «Потрібно відійти від виключно тактики протидії ворогу, який переміщується механізованими колонами… Нині ж пріоритет повинен зміститися: мета – максимально ефективно знищувати живу силу противника. Дуже важливо переорієнтуватися на системне застосування протипіхотних засобів: розширити використання протипіхотних мін і загороджень, активніше застосовувати засоби, що перешкоджають наступу піхоти, – колючий дріт, спіральні бар’єри («Єгоза») тощо; а також розглядати інші інструменти, які дають можливість уражати великі скупчення людей. Ми повинні гіпертрофувати класичні протипіхотні засоби й зробити саме цей аспект ключовим пріоритетом нашої нинішньої стратегії активної оборони».

Йдеться про те, щоб зробити кожен метр української землі смертельною пасткою для окупанта, максимально підвищуючи ціну кожного «м'ясного штурму».

Висновок

Аналіз останніх дій Кремля не залишає сумнівів: Росія готується до затяжної війни на знесилення. Замість ризикованої відкритої мобілізації, влада РФ вибудовує перманентну «гібридну» систему, яка дозволить безперервно поповнювати армію людським ресурсом. Законопроєкт про безперервний призов є ключовим елементом цієї нової стратегії, що має на меті перетворити всю країну на військовий табір, який працює на потреби фронту.

Це створює для України екзистенційний виклик. Протистояти ворогу, котрий готовий нескінченно кидати у бій своїх громадян, можна лише за рахунок технологічної переваги, інноваційних тактичних рішень та максимальної ефективності у знищенні живої сили противника. Боротьба з «м’ясною» навалою вимагає від нас не лише стійкості в обороні, а й стратегічного переосмислення методів ведення війни, де головним пріоритетом стає не просто утримання територій, а максимальне знищення живої сили противника усіма доступними засобами.

Мирослав Ліскович. Київ

Мобілізація Путін ЗСУ Держдума РФ Росія Україна проти Росії Війна Війна з Росією

Источник: www.ukrinform.ua