Балістика супроти Patriot: чи справді РФ виявила “секрет” американських систем ППО

Балістика проти Patriot: чи справді Росія знайшла “ключ” до американських ЗРК 10.10.2025 19:00 Укрінформ РФ не удосконалила ракети “Іскандер” та “Кинджал”, а переналаштувала їхні програми. Роз’яснюємо, як діє тактика супротивника та якою має бути наша протидія

Нещодавно впливова газета Financial Times видала статтю, яка схвилювала медіапростір: американські комплекси ППО Patriot, нібито, втрачають дієвість супроти російських балістичних ракет. Згідно з інформацією газети, Росія нібито покращила свої "Іскандери" та "Кинджали", навчивши їх уникати перехоплювачів. Стверджується, що показник збитих балістичних об’єктів відчутно зменшився, що викликало сумніви у безвідмовності західних технологій. Але чи дійсно обстановка настільки критична? Наскільки можливою є така «модернізація» в умовах суворих обмежень, і чи не є гучні заголовки частиною інформаційної кампанії Кремля? Спробуємо з’ясувати за сприяння передових українських воєнних фахівців.

Міфи та дійсність “модернізації” балістики противника

Головне питання, яке з’являється після ознайомлення зі статтею FT: чи могла Росія, перебуваючи під санкціями, здійснити глибоку технологічну реконструкцію своїх ракетних комплексів? Більшість експертів погоджуються, що значні зміни в будові ракет є вкрай сумнівними.

Авіаційний фахівець Костянтин Криволап, колишній інженер-випробувач КБ «Антонов», зауважує, що “будь-які намагання втручання в структуру ракети – дуже непростий процес”. “Я не уявляю, як можливо легко, оперативно та просто змінити балістичну ракету без проведення додаткових випробувань – це майже нереально”, – наголосив знавець.

На його думку, єдиною досяжною сферою для втручання є програмне забезпечення ракети, її "софт”, адже основні можливості були впроваджені в неї ще на стадії розробки.

Цю думку підкріплює й авіаційний експерт Валерій Романенко. Він зазначає, що росіяни не створили нічого кардинально нового. "Ще при проєктуванні цих ракет були закладені варіанти зміни курсу польотів, тобто маневрів, як на початковій частині балістичної траєкторії, так і на кінцевому етапі, коли ракета стрімко летить вниз", — роз’яснює експерт. Раніше, за його словами, РФ не використовувала ці опції в повній мірі, оскільки Україна не мала засобів для збиття балістики. Тепер же, зустрівшись із Patriot, росіяни почали "ускладнювати програми, по максимуму використовувати маневрені функції ракети, і це перешкоджає нам їх збивати".

Аналітики військового видання Defense Express також зазначають, що відомості про використання ворогом маневрів і радіолокаційних перешкод не є новими. Про це Повітряні сили повідомляли ще в травні. "Варіант балістичної ракети "Іскандер" маневрувати на термінальній ділянці заявлялась ще з моменту розробки. А радіолокаційні пастки також є стандартними її інструментами та помічались ще у 2022 році", — йдеться в їхньому аналізі.

Вони висувають ще одне обґрунтоване пояснення, яке не потребує фізичної модернізації ракети, а лише переналаштування її завдання на політ. "Досить ймовірним можливим поясненням є нова стрімка траєкторія польоту балістичної ракети "Іскандер" на термінальному етапі, тобто перед ураженням цілі. Таку зміну траєкторій можливо виконати без вдосконалення самих ракет, а лише шляхом перепрограмування, що значно простіше та швидше. Більш крута траєкторія атаки зменшує час на перехоплення. І тактика полягає у тому, щоб прослизнути зону дії ЗРК Patriot якомога швидше".

Окрім маневрів, Росія вдається й до інших прийомів. Валерій Романенко нагадує про використання засобів радіоелектронної боротьби: "Була інформація, що вони встановлюють генератори радіоперешкод на свої ракети. І ці генератори теж створюють проблеми, ставлять імітаційні або прямошумові перешкоди. Це теж заважає результативно діяти протиракетній обороні". Раніше, за його словами, росіяни застосовували хибні об’єкти, але їх було легко розпізнати, оскільки вони швидко втрачали швидкість.

Отже, "модернізація", про яку пише FT, скоріш за все, полягає не у створенні нової "суперракети", а в активації та вдосконаленні на рівні програмного забезпечення тих можливостей, що були впроваджені в структуру "Іскандерів" та "Кинджалів" ще десятиліття тому. Це безперервно діючий процес змагання "меча та щита", як зазначає Костянтин Криволап: "Змагання розробників під час війни – типове явище. Алгоритми змінюються постійно – це ітераційний процес. Щось оновили росіяни – відповіли американці. Додали одні – змінили інші. І так постійно".

Однак основною причиною зменшення показника збитих об’єктів експерти одноголосно називають зовсім інший фактор, який не має нічого спільного з технологічним проривом Росії.

Проблема не в Patriot, а в їхній кількості: математика проти маніпуляцій

Ключова помилка аналітики Financial Times, на думку українських фахівців, – це спрощений підхід до статистики. Журналісти взяли загальну кількість запущених балістичних ракет і загальну кількість збитих, вивівши середній відсоток результативності. Проте такий метод зовсім не враховує головний чинник – географію ударів та обмежену кількість комплексів ППО в Україні.

Директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь розкладає цю маніпуляцію на елементи: "На основі чого, яких даних іноземні журналісти зробили свій висновок? А просто взяли загальну кількість пусків, поділили на кількість збиттів і отримали середній показник. Але вони не взяли до уваги одну важливу річ: у нас немає цілісного покриття системами Patriot по всій території України". Він наводить простий і наочний приклад: "Якщо, припустимо, п’ять ракет “Іскандер” летять по місту “К”, яке прикриває ЗРК Patriot, то відсоток їхнього збиття може сягати 80–100%. А якщо росіяни того ж дня б’ють по іншому місту — “Ч”, де немає Patriot чи інших протибалістичних комплексів, і запускають ті самі п’ять “Іскандерів”, то результат може бути зовсім інший — аж до нуля збитих ракет. От і маємо ситуацію: за один день по двох українських містах ворог запускає десять балістичних ракет, а збито — лише половину. Формально це дає середній показник у 40–50%. І тут починаються “аналітичні” висновки: мовляв, “Україна стала гірше збивати балістику”… Вибачте, але такі твердження — це, як то кажуть, “натягування сови на глобус”".

Самусь категорично відкидає версію про те, що ракети навчилися "обходити" Patriot. "Балістична ракета фізично не може “обійти” Patriot, якщо ця система там є. А от якщо її в конкретному районі немає — тоді, звичайно, може бути результат у вигляді влучання".

Логіку росіян експерт пояснює ретельною розвідкою. Перед кожним ударом вони збирають максимум даних про розташування українських систем ППО і свідомо обирають цілі там, де захист найслабший. "Коли планують черговий удар і обирають ціль, вони аналізують розвіддані. Якщо бачать, що в певному районі не зафіксовано Patriot, але там є важливий об’єкт — наприклад, енергетичний, — туди й спрямовують удар. Запустили два “Кинджали” — жоден не збито, бо не було чим. Це елементарно", – констатує Самусь.

З цією оцінкою повністю погоджуються інші експерти.

Аналітики Defense Express: "РФ не б'є балістичними ракетами там, де стоять ЗРК Patriot. Тобто якщо ворог запустив 10 ракет по цілі, яка не прикрита Patriot, то очевидно, що всі 10 не будуть перехоплені, але це аж ніяк не свідчить про ефективність".

Костянтин Криволап: "Якби була саме статистика по ударах у зону досяжності Patriot, і якби система їх не перехоплювала, тоді можна було б говорити про зниження ефективності".

Територія України величезна, а кількість комплексів, здатних перехоплювати балістику, критично мала. На сьогодні, за різними оцінками, Україна має від трьох до восьми систем Patriot та одну систему SAMP/T. "На 24 області у нас всього менше десятка комплексів Patriot і один комплекс SAMP-T, який не підтвердив свою ефективність по балістиці", – уточнює Валерій Романенко.

Михайло Самусь додає: "Один Patriot створює умовно “захисну бульбашку” радіусом лише 30–50 кілометрів. Самі розумієте, щоб повністю прикрити всю країну й убезпечити всі великі міста, потрібно кілька десятків таких систем".

Друга, не менш важлива проблема – це дефіцит самих ракет-перехоплювачів. Це дорогий і складний у виготовленні боєприпас, запаси якого обмежені. У Defense Express зазначають: "Штатно цей ЗРК для перехоплення однієї балістичної цілі має використовувати дві, а часом й до чотирьох протиракет. Але якщо існує дефіцит боєприпасів, то запускати не те що по чотири, навіть по дві ракети буде неможливим".

Валерій Романенко підтверджує цю проблему: "Ми в середньому по одному "Кинджалу", що підлітав, запускали чотири антиракети. Зараз ми не можемо собі такого дозволити, тому що потрібні запаси ракет. Їх нам дають в невеликих кількостях… Ми змушені зараз намагатися збивати однією-двома ракетами. Вірогідність збиття значно зменшується, тому в нас з цим проблеми. Математика цих процесів не залежить від героїзму та майстерності".

Крім того, важливо усвідомлювати, що не всі ракети до Patriot однаково ефективні проти балістики. "Ми отримали від Ізраїлю і від, здається, Румунії, і від Німеччини ракетні комплекси ПАК-2. По ракетах він працює, а от по балістиці ефективно працює лише комплекс ПАК-3. ПАК-2 може просто збити ракету, нанести ушкодження, але бойова частина все одно впаде на землю. А ПАК-3 працює методом прямого влучання антиракети в ракету. І він, як правило, ініціює підрив бойової частини в повітрі", – пояснює Романенко.

Таким чином, уявне "зниження ефективності" Patriot – це насправді наслідок трьох основних факторів:

• недостатня кількість самих комплексів для прикриття всієї території України;

• зміна тактики РФ, яка цілеспрямовано б'є по незахищених районах;

• гострий дефіцит ракет-перехоплювачів, особливо найсучасніших версій PAC-3.

Якою має бути відповідь

Експерти сходяться на думці, що відповідь України має бути комплексною. По-перше, і це головне, — подальше посилення системи ППО. Військовий експерт Антон Міхненко наголошує: "Кістяком нашої системи протиповітряної оборони проти таких засобів є саме Patriot. І тому наші партнери… мають бути усвідомлені того, що Росія модернізується, а тому нам потрібні ракети більш сучасні для цих комплексів. Україна отримує не останні версії ракет, і слід наполягати на передачі найсучасніших зразків, які можна випробувати в реальних бойових умовах”.

По-друге, необхідно діяти на випередження. Це включає системне знищення військового потенціалу ворога на його території. "Будь-який об'єкт військовий, який РФ може використати, в тому числі для запуску/виробництва ракет, повинен бути знищений заздалегідь. Це послаблює її потенціал… Ми бачимо, як наші дрони-камікадзе залітають в глибину території Росії майже на 2,000 км… Потрібно системно діяти в цьому напрямку надалі", — заявляє Міхненко. Він закликає системно бити по больових точках російської економіки та ВПК: нафтопереробних заводах, підприємствах, що виробляють порох та компоненти для ракет. І з цим неможливо не погодитися, адже найнадійніший спосіб збити російську ракету – це знищити її ще на землі, разом із заводом, що її виробив, та пусковою установкою, що готується до залпу. Робота в цьому напрямку постійно ведеться. Як повідомив головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський, у вересні Сили оборони уразили 70 виробництв пально-мастильних матеріалів, вибухових речовин, інших складових російського воєнно-промислового комплексу.

По-третє, це адаптація власних тактик та розвиток вітчизняних технологій. Війна — це постійний ітераційний процес, де кожна сторона намагається знайти вразливості супротивника. Як зазначав Костянтин Криволап, на маневри російських ракет американські розробники відповідають новими алгоритмами наведення. Україна, зі свого боку, має продовжувати розвивати власні засоби ураження, здатні діставати ворога в глибокому тилу. А такі засоби у нас є — від FP-5 «Фламінго» і сімейства «Нептун» (відомо про три версії української крилатої ракети: Р-360 із заявленою дальністю 280 км, Р-360Л ("Нептун-Д", "Довгий Нептун") із дальністю 1000 км, а між ними із вірогідною дальністю 500 км – "Пузатий Нептун" із конформними баками) до далекобійних дронів-камікадзе (“Лютий” “Пекло”, FP-1 та FP-5 тощо). Ключове завдання: вивести їх у стабільне серійне виробництво.

Висновок

Аналіз думок провідних українських експертів показує, що тривожні заголовки у світових ЗМІ є результатом скоріше спрощеного погляду на складну динаміку війни, ніж свідченням реального технологічного прориву Росії. Так, ворог адаптується, змінює тактику, намагається максимально використовувати слабкі місця української оборони. Однак корінь проблеми полягає не в раптовій неефективності Patriot, а в їхній критичній недостачі.

Україна захищається від ракетного терору в умовах гострого дефіциту сучасних систем ППО та боєприпасів до них. Кожен успішний російський удар — це найчастіше не доказ “модернізованої” ракети, а наслідок відсутності “купола” Patriot над конкретним об'єктом.

Тому відповідь на цей виклик лежить у двох площинах. Перша — негайне та значне посилення української протиракетної оборони. Україні потрібно не кілька, а десятки систем Patriot та SAMP/T, щоб створити надійний щит над ключовими містами та об'єктами. Друга — розширення можливостей України для ураження у відповідь по військово-промисловому комплексу ворога. Лише комбінація надійного захисту та здатності карати агресора може змінити правила цієї жорстокої гри. І це головний меседж, який має прозвучати у відповідь на будь-які спекуляції про “нові” російські ракети.

США Україна ЗСУ Росія Україна проти Росії Війна Іскандери Повітряні сили ЗСУ Війна з Росією Patriot ППО Балістичне озброєння далекобійні ракети

Источник: www.ukrinform.ua