Голова NAUDI Сергій Гончаров: Експорт зброї – підтримка власного війська

Фото: ФБ National Association of Ukrainian Defense Industries / NAUDI

Вже у листопаді наша держава планує відновити реалізацію зброї свого виробництва іншим країнам. Володимир Зеленський дав наказ активувати програму регульованого експорту, зупинену після початку широкомасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. Лише у виробництві безпілотників і ракет, за словами президента, український потенціал у 2026 році може сягнути 35 млрд доларів. Журналіст Коротко про з’ясовував деталі ситуації з експортом української зброї у виконавчого директора Національної асоціації підприємств оборонної галузі України (NAUDI) Сергія Гончарова.

Усуваючи росіян з ринку зброї, ми нанесемо їм додаткові втрати

– Чи слушно зараз підіймати тему відновлення експорту українського озброєння, коли наша армія ще не повністю ним забезпечена?

– Твердження про те, що ми нібито не можемо продавати озброєння, оскільки армія сама потребує його, веде до того, що держава не має достатньо фінансів на його закупівлю. Адже щоб виготовляти зброю для ЗСУ, потрібні гроші, які можуть надходити від експорту нашої оборонної продукції за кордон. Відсутність коштів на військові замовлення унеможливлює будь-які дії українського підприємства. Це призводить до збитків і, як результат, до закриття українських військових підприємств, що негативно впливає на обороноздатність нашої країни.

– Тобто виходить, ми експортуємо зброю, щоб забезпечити нею свою армію?

– Саме так. Адже на експорт зброї будуть нараховані відповідні збори, які забезпечать прямі надходження до державного бюджету. Варто пам’ятати, що кожна гривня, що надходить до українського бюджету від податкових надходжень, також спрямовується на потреби Сил безпеки й оборони. Кожна сплачена гривня податків, зокрема й оборонним підприємством, поповнює бюджет Сил безпеки й оборони. І якщо ми зможемо продати надлишкову військову продукцію, ми зможемо акумулювати більше коштів для Сил безпеки й оборони, щоб вони придбали більше українського озброєння.

Крім того, важливо пам’ятати, що в деяких категоріях військової продукції ми є прямим конкурентом росіян на міжнародному ринку озброєнь. Витісняючи їх з цього ринку, ми завдаємо їм фінансових втрат.

Наприклад, є українське підприємство, що виробляє гальмівні парашути для авіації. Це змінний матеріал, який потребує періодичного оновлення. У світі є лише два виробники цієї продукції – Україна та Росія. Але зараз ми не дозволяємо продаж цих гальмівних парашутів у інші країни. Отже, росіяни продають їх цим країнам. І кому ми шкодимо таким «державним підходом»? Очевидно, що собі. Адже росіяни, реалізуючи цю продукцію, отримують прибуток і сплачують податки до російського бюджету. Чому не ми? Крім того, експорт також впливає на політичний авторитет України на світовій арені, адже експорт озброєння – це завжди частина міжнародної політики.

– Що розуміють під контрольованим експортом зброї?

– Наразі остаточного нормативного акту, який би регулював це питання, ще не існує. Найімовірніше, йдеться про необхідність контролювати, щоб це не шкодило обороноздатності нашої держави. Держава завжди надає узгодження та дозвіл на експорт зброї, товарів, робіт і послуг оборонного або подвійного використання. І це є стандартною практикою не тільки в Україні, а й у всьому цивілізованому світі. Тому що нерегульований експорт зброї має іншу назву – контрабанда.

Вже зараз Україна активно представляє свою продукцію на міжнародних виставках зброї. Фото: ФБ NAUDI

В Україні є надлишок багатьох видів озброєнь

– Чи здатний вітчизняний ВПК виробляти зброю для експорту, чи маємо ми зараз надлишок виробництва власної зброї?

– У багатьох категоріях озброєння у нас справді є надлишок. Тобто виробляється більше, ніж потрібно ЗСУ. Українська оборонна промисловість значно збільшила обсяги виробництва. І зупинка таких підприємств призведе до збитків для бюджету. Це означає несплачені податки із заробітної плати, податку на прибуток тощо.

– Відомо, що в Україні виготовляють зброю як державні, так і приватні компанії. Чи матимуть «приватники» можливість продавати її на експорт?

 – Так і має бути, адже за останні три роки структура українського ВПК суттєво змінилася. До 2022 року це були здебільшого великі державні підприємства, але зараз ситуація інша. З’явилися сотні нових приватних компаній, які займають більшу частину ринку та розробляють інноваційні продукти в оборонній сфері. Причому не на замовлення держави, а реагуючи на виклики з фронту. Тому зараз приватні виробники мають більше продукції, яка може бути конкурентоспроможною на міжнародному ринку.

– Чи створені для них умови, щоб вони могли експортувати зброю?

– Україна завжди була експортером озброєння. Отже, існує нормативна правова база для експорту озброєння, і вона досить якісна. Однак зараз експорт озброєння блокується не через нормативні обмеження, а організаційно, оскільки не надаються відповідні дозволи на експорт. У 2022 році це було зрозуміло. Але зараз український ринок озброєння значно зріс, а фінансування не збільшилося. Тому, використовуючи чинну нормативно-правову базу, яка передбачає отримання дозволів для експорту товарів, робіт і послуг, можна здійснювати експорт озброєння як приватним, так і державним виробникам.

Важливо, щоб це реалізовувалося на практиці, а не тільки обговорювалося. Наразі це питання заблоковане, оскільки Міжвідомча комісія з військово-технічного співробітництва та експортного контролю, з якою необхідно узгоджувати дозвіл на експорт, не функціонує з квітня через зміни в персональному складі. Відсутність комісії означає, що немає органу, який може надати висновок щодо кожного запиту на експорт. Крім того, бажано, щоб держава залучала до обговорення цього питання і суспільство. Ми впевнені у професіоналізмі фахівців, які готуватимуть це рішення, але узгодження з ринком зазвичай є корисним.

Сергій Гончаров упевнений, що за унікальністю нашим дронам зараз рівних у світі немає. Фото: ФБ Sergiy Goncharov

З виходом на міжнародний ринок зброї потрібно не зволікати

– Чи може наша військова продукція бути конкурентоспроможною на світовому ринку озброєнь?

– Безперечно, наприклад, ті ж дрони тестуються в реальних бойових умовах тільки в нашій країні. Відповідно, наші виробники вже зараз мають більше інформації про це, ніж закордонні. Але існує один нюанс: чим довше ми будемо зволікати з виходом нашої оборонної промисловості на світовий ринок, тим більше з’являтиметься нових конкурентів. У 2022 році майже ніхто не займався дронами, оскільки це не вважалося перспективною ідеєю. Але, побачивши досвід їх використання, багато країн почали розвивати цей напрямок.

У нас є сотні моделей різних БпЛА, і що важливо, всі вони розроблялися на основі реального досвіду російсько-української війни. Отже, чим пізніше ми вийдемо на світовий ринок, тим менше місця для нас там залишиться. І навіть зараз цей процес затримується через побоювання звинувачень у продажу озброєння, коли є потреба в ньому на фронті. Тим часом весь світовий ринок зброї буде зайнятий і поділений.

– Чи правда, що зараз Україна входить до п’ятірки світових виробників зброї?

– За потенціалом – так, але за обсягом виробництва – не впевнений. Знову ж таки, все залежить від фінансування. Ми можемо виробляти, але не маємо достатньо коштів. Саме тому й потрібен експорт зброї для отримання необхідних грошей.

– Який прибуток може принести до бюджету експорт нашого озброєння?

– Є багато різних розрахунків. Однак важливо розуміти: попри заяву президента про відновлення експорту зброї з листопада, це не означає, що миттєво з’являться багатомільярдні контракти. Потрібно бути реалістами й усвідомлювати, що це потребує часу та випробувань, зокрема з боку іноземних замовників. Факт використання нашої зброї на фронті не гарантує автоматичного попиту на неї.

Укладення контрактів на світовому ринку озброєння зазвичай займає від року і більше. Деякі тендери тривають до 5 років. Адже купівля зброї – це не тільки сам факт продажу. Покупець, тобто інша країна, має адаптувати свою оборонну доктрину до використання цього озброєння. Особливо якщо йдеться про нові засоби ураження, різні типи дронів, яких раніше у них не було.

Необхідна підготовка персоналу, забезпечення боєприпасами, створення умов зберігання, розробка протоколів навчання. Це великий обсяг роботи. Наприклад, якщо у нас купують один FPV-дрон за 500 доларів, це обійдеться державі-покупцеві значно дорожче. Їй потрібно буде все це прорахувати ще до здійснення покупки. А це потребує часу.

Наведу приклад. Колись США проводили конкурс на заміну своєї штатної автоматичної гвинтівки М-16. І якась збройова фірма навіть виграла цей конкурс, тобто спочатку все йшло добре. Але потім, коли Пентагон підрахував, скільки потрібно буде додатково витратити на переозброєння цією гвинтівкою, виявилося, що це невигідно. Так само і тут – кожен зразок нашого нового озброєння, якого ще не було, потребує ретельного аналізу з боку держави-покупця, що займає багато часу.

Тому говорити, що після відкриття експорту ми заробимо 25 мільярдів доларів (ця цифра вже з’явилася в ЗМІ), ще зарано. За сприятливих умов наступного року ми можемо розраховувати на кілька мільярдів доларів. Не варто забувати, що світовий ринок озброєнь дуже специфічний і має свої правила.

Источник: kp.ua